ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. м. Київ К/9991/21280/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за касаційними скаргами Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання привести посадовий оклад ОСОБА_4 у відповідність до статті 44 Закону України "Про статус суддів", Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865, провести перерахунок та здійснити виплату недоплаченого грошового забезпечення за період з 03 грудня 2007 року по 02 серпня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суд від 28 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати судді Микитівського районного суду міста Горлівки ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат. Визнано протиправною бездіяльність Територіального Управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати судді Микитівського районного суду міста Горлівки ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати судді Микитівського районного суду міста Горлівки ОСОБА_4 за період з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, станом на момент проведення виплат. Зобов'язано Територіальне Управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести судді Микитівського районного суду міста Горлівки ОСОБА_4 перерахунок заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року, визначивши розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу. Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Донецькій області кошти для проведення виплати недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року по 02 серпня 2010 року заробітної плати судді Микитівського районного суду міста Горлівки ОСОБА_4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Міністерство фінансів України, Державна судова адміністрація України та Територіальне управління державної судової адміністрації в Донецькій області, не погодились з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року, і звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини по справі.

Позивач працює на посаді судді Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області з 11 листопада 1997 року. Закон України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року.

Питанням даного спору є правомірність дій відповідачів щодо не проведення перерахунку посадового окладу позивача у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не погоджується судова колегія Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканність суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".

Згідно статті 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 1 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 1 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 3 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться. Такі зміни були внесені до постанови від 3 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 1 вересня 2005 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 грн., що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, зазначені нормативні акти не суперечать вимогам Закону України "Про статус суддів", а тому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено. При цьому, касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України "Про статус суддів", прийняті в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

До того ж, судами не враховано, що згідно статті 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 51 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 5 статті 51 зазначеного кодексу встановлено, що розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься і Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частина 6 вказаної статті).

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.

У зв'язку з викладеним позовні вимоги ОСОБА_4 із заявленими нею підставами задоволенню не підлягають.

За правилами частини першої статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Так як обставини справи встановлені повно і правильно, але судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2013 року підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа - Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець