ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" січня 2016 р. м. Київ К/800/6647/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати заробітної плати і матеріальної допомоги з порушенням норм діючого законодавства та стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_4 заборгованості по заробітній платі за червень-грудень 2005 року в сумі 65164 грн. 42 коп. шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України передбачені Державній судовій адміністрації України.

Позов обґрунтовував тим, що протягом вказаного періоду його посадовий оклад не відповідав вимогам ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області та Державної судової адміністрації України щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати та матеріальної допомоги з порушенням норм діючого законодавства. Стягнуто з Державної судової адміністрації України і зобов'язано Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України передбачені Державній судовій адміністрації України на користь ОСОБА_4 в сумі 65164 грн. 42 коп. заборгованості по заробітній платі.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з червня по грудень 2005 року працював на посаді голови Ізяславського районного суду Хмельницької області. Заробітна плата позивача в цей період обчислювалась згідно Закону України «Про статус суддів» з урахуванням відповідних постанов Кабінету Міністрів України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок порушення відповідачами ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), а також указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлені умови оплати праці працівників суду, відповідні надбавки, доплати тощо, розмір посадового окладу ОСОБА_4 було визначено неправильно, а відтак йому неправильно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

Погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не можна з таких підстав.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимог ст. 159 КАС України висновки судів не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону України «Про оплату праці»).

Постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України» з 1 червня 2005 року підвищено розміри посадових окладів, встановлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.

Кабінет Міністрів України постановою № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів» затвердив схеми посадових окладів, встановив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.

31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року (була чинною на час виникнення спірних правовідносин), якою, зокрема, п. 5 постанови № 865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, ст. 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абз. 1 ст. 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 в частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».

Отже, Кабінет Міністрів України на період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами ст. 44 Закону України «Про статус суддів», а саме до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови Верховного Суду України».

Таким чином, незважаючи на те, що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом - ст. 44 Закону України «Про статус суддів», а не ст. 8 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам Закону України «Про оплату праці», зокрема ст. 13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Оскільки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України») законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 4, 11 листопада та 15 грудня 2015 року (справи №№ 21-537а15, 21-518а15, 21-1946а15).

За таких обставин, коли в період з 1 червня 2005 року до 31 грудня 2005 року законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали змін в обсязі фінансування та у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених в постановах Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України»), то правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 немає.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 229 цього Кодексу встановлено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, враховуючи, що суди повно і правильно встановили обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк