ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/64849/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 808/9392/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 080292 від 25.02.2013.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014, позов задоволено, скасовано спірне рішення податкового органу, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2012 оперуповноваженим Енергодарського МВ ГУМВС України в Запорізькій області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складено адміністративний протокол серії ЗП № 182739, де зазначено, що ОСОБА_2, знаходячись на робочому місці в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на центральному ринку у м. Енергодар Запорізької області, продала дві пляшки слабоалкогольного напою «Шейк» неповнолітній ОСОБА_3, 1997 року народження, не запитавши при цьому її вік.

Згідно вказаного протоколу від 01.11.2012 адміністративною комісією при виконкомі Енергодарської міської ради було винесено постанову від 29.11.2012 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 156 ч. 2 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.06.2013 скасовано постанову адміністративної комісії від 29.11.2012.

На підставі адміністративного матеріалу, 25.02.2013 відповідачем було винесено рішення № 080292 про застосування фінансових санкцій в сумі 6 800 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, мотивував своє рішення тим, що продаж неповнолітній особі алкогольних напоїв міг бути визнаний порушенням вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» лише в разі наявності обставин, що давали б підстави позивачу сумніватись у його віці або обізнаності продавця щодо неповнолітнього віку покупця.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до ч. 4 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення вимог статті 15-3 цього ж Закону законодавець передбачив застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень.

Таким чином, заборона продажу слабоалкогольних напоїв особам, які не досягли 18-ти років та наділення продавця правом отримувати у покупця документи, які підтверджують його вік, спонукає суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію, а відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж, у зв'язку з цим, забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.03.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний