ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/63168/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,суддівГончар Л. Я., Маслія В. І.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Романової В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Мін доходів, в якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110050000/2012/000164/2 від 04 грудня 2012 року;

скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10177 від 04 грудня 2012 року;

визнати протиправною та скасувати відмову Дніпропетровської митниці у визнанні митної вартості товару за ціною контракту, що викладена у листі № 17-10-2/1471 від 20 лютого 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 03 грудня 2012 року декларант позивача (відповідно до договору № 2 від 13 січня 2012 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОК БІЗНЕС ГРУП» подало до Дніпропетровської митниці декларацію на товари № 110050004/2012/200145 від 03 грудня 2012 року для митного оформлення товару, який надійшов на адресу Відкритого акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі зовнішньоекономічного контракту № 5481-09 від 24 липня 2012 року, укладеного з компанією VEGA INDUSTRIES LTD, (Великобританія), а саме: «куль мелючих GROCK G11, Cr 10-12%, C.2.8-3.2%, твердість 64-68Hrc».

Митна вартість товару заявлена позивачем шляхом подання документів згідно пункту 2 статті 53 Митного кодексу України та декларації митної вартості за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України, а саме: 1,49 доларів США/кг.

За результатами контролю співставлення та контролю із застосуванням системи управління ризиками посадовою особою Дніпропетровської митниці відповідно до статті 337 Митного кодексу України на першому аркуші декларації митної вартості здійснено запис, що подані позивачем документи не містять всіх даних або містять розбіжності до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

04 грудня 2012 року відповідачем прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110050000/2012/0000164/2.

Відповідачем запропоновано позивачу для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

04 грудня 2012 року декларантом позивача повідомлено митницю про неможливість надання затребуваних документів.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару Відкритому акціонерному товариству "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10177 від 16 листопада 2012 року, а товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Не погодившись з прийнятими рішеннями митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості та оформленні картки відмови діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбiжностi, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами встановлено, що, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що у наданих документах місяться розбіжності, наявні ознаки підробки або не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

експертний висновок Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати від 28 грудня 2012 року № 309-є не дає однозначного висновку щодо вартості та якісних характеристик заявленого товару;

при використанні інформаційних цінових джерел відсутня інформація щодо біржової вартості складових товару, зазначених у сертифікації якості від 18 жовтня 2012 року № AIAE/PJSC-GM/36598/QC-0;

відповідно до вимог ст. 254 МКУ не надано переклад сертифікату якості від 18 жовтня 2012 року № AIAE/PJSC-GM/36598/QC-0, в якому міститься сировинний склад та його відповідне відсоткове співвідношення у товарі.

Між тим розбіжності, про які вказав відповідач, не містяться у документах, що вказані у ч. 2 ст. 53 МК України, а відтак вони не можуть бути обґрунтованим відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.

Підстави сумніватись у заявленої вартості товару, виходячи з того, що декларантом не надано вартість страхування вантажу та фрахту, тобто документи, які підтверджують вартість фрахту відповідно до рахунку № 43506296 від 22 жовтня 2012 року, суд касаційної інстанції вважає помилковими, оскільки поставка товару відбувалась за правилами Інкотермс-2000 на умовах DDU, за змістом яких позивач не несе обов'язку щодо страхування та перевезення, зазначені витрати покладаються на продавця.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні ст. 53 Митного кодексу України, а отже митниця не спростувала числові значення складових митної вартості товарів такими сумнівами.

Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників митниці без зазначення їх у п. 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.

Таким чином визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та картки відмови, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових під час подання МД.

Водночас, вимога про визнання протиправною та скасування відмови у визнанні митної вартості товару за контрактом, що викладена у листі від 20 лютого 2013 року № 17-10-2/1471, не підлягає задоволенню, оскільки вказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень що створює, змінює чи припиняє права та обов'язки для позивача, а відтак не може бути предметом оскарження відповідно до ст. 2 КАС України.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110050000/2012/000164/2 від 04 грудня 2012 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050004/2012/10177 від 04 грудня 2012 року.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: