ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/26051/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Зацепанюк Т.В.,

представника відповідача Сперкача С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року

у справі № 826/18572/14

за позовом приватного підприємства «Сімплікс» (далі - позивач, ПП «Сімплікс»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Сімплікс» звернулось у листопаді 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило:

визнати протиправними дії відповідача по проведенню зустрічної звірки ПП «Сімплікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, серпень 2014 року;

визнати протиправними дії відповідача, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/39193141;

зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/3919314;

визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку разом з додатками (вхідний номер 1400073520 від 20.10.2014);

зобов'язати відповідача визнати уточнюючий розрахунок ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість (вхідний номер 1400073520 від 20.10.2014), а також: поданих разом із декларацією додатків;

визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків разом з додатками (реєстраційний номер № 9056265233, № 9056264736 від 02.10.2014 та реєстр податкових накладних до нього);

визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків разом з додатками (реєстраційний номер № 9061702088 від 24.10.2014 та реєстр податкових накладних до нього);

визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків разом з додатками (реєстраційний номер № 9066028001 від 13.11.2014 та реєстр податкових накладних до нього);

зобов'язати відповідача визнати уточнюючий розрахунок ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2014 року, а також поданих разом із звітними документами додатків;

визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання зобов'язань за договором про визнання електронних документів.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ПП «Сімплікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, серпень 2014 року; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку разом з додатками (вхідний номер 1400073520 від 20.10.2014); визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку разом з додатками (реєстраційний номер № 9056265233, № 9056264736 від 02.10.2014 та реєстр податкових накладних до нього); визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку разом з додатками (реєстраційний номер № 9061702088 від 24.10.2014 та реєстр податкових накладних до нього); визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку разом з додатками (реєстраційний номер № 9056265233, № 9056264736 від 02.10.2014 та реєстр податкових накладних до нього); визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість (реєстраційний номер № 9066028001 від 13.11.2014 та реєстр податкових накладних до нього). В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16, п. 45.2 ст. 45, ст. ст. 71, 72, 73, 74 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

В порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, за наслідком яких складено акт від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/39193141 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сімплікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень-серпень 2014 року, в якому відповідачем відображений висновок про документальну не підтвердженість реальності здійснення господарських відносин позивача із платниками податків за період червень, серпень 2014 року.

Підставою для оформлення акту № 2861/26-55-22-09/39193141 від 18.09.2014 року, як зазначає відповідач, слугувало встановлення факту незнаходження позивача за податковою адресою, а саме: 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, кв. 2/25, що підтверджується актом місцезнаходження від 25.07.2014 року № 1305/26-55-22-09/39193141, повідомленням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 06.10.2014 року № 8205/26-55-18-05-14 та рішенням про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП № 1006/26-55-18-05-28 від 06.10.2014 року.

В подальшому, відповідачем в порядку п. 4 розділу 6 Договору, з підстав зміни позивачем місця реєстрації, Договір про визнання електронних документів розірвано у односторонньому порядку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії по проведенню зустрічної звірки ПП «Сімплікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень-серпень 2014 року, визнання протиправними дії, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/39193141 та зобов'язання відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/3919314, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Відповідні дії не призводять до виникнення будь-якого правового результату, оскільки звірка як юридичний факт у цьому разі не є проведеною. Отже, жодних правових наслідків, які могли би порушувати права платника податків (позивача у справі) та бути предметом оскарження, в розглядуваному випадку не виникає.

Аналіз зазначених норм права дає підстави колегії суддів дійти висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав. Внесена до ІС «Податковий блок» інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 10.11.2015 року у справі № 21-2479а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-2944а15, від 17.11.2015 року у справі № 21-1852а15, від 01.12.2015 року у справі № 21-3133а15.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ПП «Сімплікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, серпень 2014 року, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/39193141 та зобов'язання відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/3919314 рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233).

У додатку 1 до Інструкції № 233 міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Згідно з п. 4 розділу 6 цього примірного договору податковий орган має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем повідомлено позивача про розірвання Договорів про визнання електронних документів у односторонньому порядку та повідомлено про те, що податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку, вважається не прийнятою, а саме: листом від 08.10.2014 року № 50128/10/26-55-10-02-10 про розірвання договору № 9039223371 від 10.07.2014 року, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ПП «Сімплікс» про визнання електронних документів з підстав незнаходження позивача за юридичною адресою; листом від 17.11.2014 року № 56901/10/26-55-10-02-10 про розірвання договору № 9059998014 від 17.10.2014 року, укладеного між ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ПП «Сімплікс» про визнання електронних документів з підстав незнаходження позивача за юридичною адресою.

Втім установлені судами попередніх інстанцій фактичні дані зі спору не підтверджують існування обставин, за яких відповідач вправі розірвати договір про визнання електронної звітності підприємства в односторонньому порядку. Адже, як встановили суди згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.09.2014 року, місцезнаходженням позивача є наступна адреса: 01042, м. Київ, вул. Філатова, буд. 10-А, кв. 2/25; статус відомостей про юридичну особу: відомості підтверджено.

В силу частини другої ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

А відтак надані відповідачем акт місцезнаходження, повідомлення та рішення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не можуть слугувати належним спростуванням достовірності відомостей про місцезнаходження платника за даними Єдиного державного реєстру та зумовлювати законність розірвання відповідачем договору про визнання електронної звітності в односторонньому порядку.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів підлягають залишенню без змін.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків разом з додатками та зобов'язання відповідача визнати уточнюючі розрахунки ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, а також поданих разом із декларацією додатків, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на протязі жовтня-листопада 2014 року позивач подавав відповідачу уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість з відповідними додатками (реєстраційні номери № 9056265233, № 9056264736 від 02.10.2014 року, № 1400073520 від 20.10.2014 року, № 9061702088 від 24.10.2014 року, № 9066028001 від 13.11.2014 року та реєстри податкових накладних до них).

За наслідками розгляду вказаних документів, відповідач листами від 07.10.2014 року № 49859/10/26-55-15-04-10, від 27.10.2014 року № 52999/10, від 27.10.2014 року № 52939/10/26-55-15-04, від 14.11.2014 року № 56594/10/26-55-15-04, від 25.11.2014 року № 58699/10/26-55-18-04 позивача повідомлено про невизнання уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість з відповідними додатками.

При цьому, як свідчать матеріали справи, підставою для невизнання податкової звітності позивача за вказаний період слугувало «невідповідність заповнення уточнюючого розрахунку з ПДВ».

За змістом п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Однак, розглядаючи справу по суті, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, чи є рішення (листи) відповідача від 07.10.2014 року № 49859/10/26-55-15-04-10, від 27.10.2014 року № 52999/10, від 27.10.2014 року № 52939/10/26-55-15-04, від 14.11.2014 року № 56594/10/26-55-15-04, від 25.11.2014 року № 58699/10/26-55-18-04 (яким визначено, що податкові декларації ПП «Сімплікс» за період жовтень-листопад 2014 року не вважаються податковими деклараціями) таким, що прийняті відповідачем правомірно, в межах його повноважень, з врахуванням положень п. 49.11 ст. 49 ПК України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України.

Тому в такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Відповідні висновки суду можуть бути викладені в мотивувальній частині рішення з посиланням на абзац десятий частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. У резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Отже, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є встановлення дати подання податкової звітності позивачем до податкового органу, що має підтверджуватися належними доказами, зокрема, квитанціями про їх неприйняття, і на основі цього, у разі задоволенні позову, зазначити у резолютивній частині судового рішення про визнання її поданою у відповідну дату.

Зазначені обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Недотримання судами першої й апеляційної інстанцій вимог процесуального законодавства призвело до неповного з'ясування фактичних обставин справи, які входять до предмету доказування та мають суттєве значення для правильного вирішення спору в цій частині по суті.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків разом з додатками та зобов'язання відповідача визнати уточнюючі розрахунки ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, а також поданих разом із декларацією додатків підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі № 826/18572/14 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ПП «Сімплікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, серпень 2014 року - скасувати, в цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі № 826/18572/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/39193141 та про зобов'язання відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ПП «Сімплікс» за період червень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі акту від 18.09.2014 року № 2861/26-55-22-09/3919314 та в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів - залишити без змін.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі № 826/18572/14 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо невизнання податкової звітності ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків разом з додатками (вхідний номер 1400073520 від 20.10.2014 року, реєстраційні номери 9056265233, 9056264736 від 02.10.2014 року, 9061702088 від 24.10.2014 року, 9066028001 від 13.11.2014 року) та в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві визнати уточнюючий розрахунок ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість (вхідний номер 1400073520 від 20.10.2014 року), а також: поданих разом із декларацією додатків та уточнюючий розрахунок ПП «Сімплікс» з податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2014 року, а також поданих разом із звітними документами додатків - скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині залишення без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. В частині скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько