ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/25399/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Гирич К.С.,

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 рокуухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 рокуу справі826/1120/15за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс»пронакладення арешту,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Ото Транс»), в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Як встановлено судами, ТОВ «Ото Транс» (ідентифікаційний код 37413101) зареєстроване як юридична особа 29 листопада 2010 року Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15 грудня 2014 року. З 30 листопада 2010 року відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків.

Згідно повідомлення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 77/23-01-36 від 15 січня 2015 року за ТОВ «Ото Транс» обліковувався податковий борг з платежу - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 17708952,77 грн., що не заперечується відповідачем.

11 листопада 2014 року відповідачу направлена податкова вимога за №10546-25 від 06 листопада 2014 року на суму 17708952,77 грн. податкового боргу та рішення про опис майна у податкову заставу від 06 листопада 2014 року №127/26-50-25-01-09. Вказані податкова вимога та рішення вручені уповноваженій особі ТОВ «Ото Транс» органом пошти 03 грудня 2014 року.

Доказів погашення суми податкового боргу у розмірі 17708952,77 грн. чи звернення до контролюючого органу із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано. Станом на день звернення податкового органу до суду з відповідним позовом податкова заборгованість в заявленій до стягнення сумі залишається непогашеною та не заперечується відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про ненадання позивачем інших документів, які засвідчують достовірність відомостей, що зафіксовані в акті опису майна від 09 грудня 2014 року (як то офіційної інформації з уповноважених органів реєстрації прав на рухоме і нерухоме майно, та, відповідно, письмових звернень контролюючого органу з питань надання відповідної інформації для проведення опису майна у податкову заставу).

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 17708952,77 грн. підтверджується наданими позивачем доказами та самим відповідачем не заперечується.

На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 06 листопада 2014 року №127/26-50-25-01-09, податковим керуючим 09 грудня 2014 року складено акт опису майна №60/26-50-23-01-10. Зі змісту зазначеного акта вбачається, що майно, яке може бути описано у податкову заставу, у відповідача відсутнє. Акт містить підспис та печатку ТОВ «Ото Транс».

За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 названого Кодексу в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних постав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії») на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Відмовляючи у задоволенні позову про накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача, суди попередніх інстанцій, застосувавши вказані правові норми, зробили висновок, що позивач мав надати інші, крім акта опису майна, документи, які б підтверджували відомості, що зафіксовані в акті.

Однак, колегія суддів з таким твердженнями судів погодитися не може, оскільки з наведених вище положень Податкового кодексу України, такої вимоги до суб'єкта владних повноважень не закріплено.

Крім того, факт відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу підтверджено самим платником під час підписання акта опису майна.

Отже, у відповідності до наведених положень Податкового кодексу України, відповідачем надано докази на підтвердження наявності підстав для постановлення рішення про накладення арешту на кошти платника податків, що є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року у справі №826/1120/15 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс» про накладення арешту задовольнити.

4. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ото Транс» у загальній сумі 17708952,77 грн., які знаходяться на його рахунках, відкритих у банківських та фінансових установах.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна