ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/14332/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної фінансової інспекції у Волинській області про скасування вимоги, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції у Волинській області (далі - ДФІ у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило скасувати вимогу ДФІ у Волинській області про усунення порушень № 03-040-14-14/6071 від 26.08.2014.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 5 вимоги ДФІ у Волинській області «Про усунення порушень» № 03-040-14-14/6071 від 26.08.2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДФІ у Волинській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до п.1.3.6.1 Плану роботи Держфінінспекції України у Волинській області на ІІ квартал 2014 року, на виконання звернення об'єкту контролю від 03.03.2014 № 244/1-2 та на підставі направлень на проведення ревізії від 17.04.2014 №№ 372, 373 ДФІ у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» за період з 01.01.2012 по 01.04.2014, за результатами якої складено акт № 040-24/056 від 23.07.2014.

На цій підставі відповідачем складено вимогу № 03-040-14-14/6071 від 26.08.2014, у спірних пунктах якої від позивача вимагалося:

1. Розглянути матеріали ревізії, вжити дієвих заходів для повного усунення виявлених недоліків і порушень. За допущені порушення законодавства, що призвели до завдання шкоди підприємству, вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності (звільнення з роботи) працівників, з вини яких допущені фінансові порушення.

2. Усунути порушення законодавства щодо безпідставного списання бензину на суму 1654,65 грн., через використання службового автомобіля колишнім заступником генерального директора ОСОБА_4, який перебував у відпустці.

3. Усунути порушення законодавства щодо завищення посадових окладів окремим працівникам, що призвело до незаконного нарахування та виплати заробітної плати, із урахуванням сум нарахувань єдиного соціального внеску, в загальній сумі 209061,00 грн., в тому числі: першому заступнику генерального директора ОСОБА_5 - 113571,00 грн., заступнику генерального директора ОСОБА_4 - 50579,00 грн., головному бухгалтеру ОСОБА_6 - 44911,00 грн.

4. Усунути порушення законодавства щодо незаконного нарахування та виплати доплати бухгалтеру ОСОБА_7 за суміщення посад за відсутності вакантної посади у штатному розписі, із урахуванням сум нарахувань єдиного соціального внеску в загальній сумі 11625,00 грн.

5. Усунути порушення законодавства в частині відображення в облік та оплати за ненадані послуги ПАТ «Центр комп'ютерних технологій «Інфо Плюс» зі створення та впровадження системи електронного документообігу на загальну суму 71376,21 грн.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не у повному обсязі доведено правомірність оскаржуваних пунктів вимоги, як того вимагає частина 2 статті 71 КАС України.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 5 вимоги ДФІ у Волинській області підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується решти позовних вимог, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, проте з інших викладених судом касаційної інстанції вище підстав.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 5 вимоги ДФІ у Волинській області.

Відмовити у задоволенні позову ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» до Державної фінансової інспекції у Волинській області про скасування пунктів 3, 5 вимоги «Про усунення порушень» № 03-040-14-14/6071 від 26.08.2014.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді