ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/8239/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання представника Генеральної прокуратури України Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Мороз Л.Л., Корінець Ю.О. Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа на стороні позивача - Приватне підприємство «Мерітайм Трансшипмент центр», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Толиман» (далі ТОВ «Толиман») пред'явило позов до Південної митниці Державної митної служби України, Приморської митниці Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ Держказначейства) про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо неповернення надмірно сплачених позивачем мита у розмірі 4528341 грн. 40 коп. та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 4528341 грн. 87 коп.; зобов'язання Південної митниці надати до ГУ Держказначейства підтвердження щодо зарахування до Державного бюджету України суми надмірно сплачених Товариством мита у розмірі 4 528 341 грн. 40 коп. та ПДВ у розмірі 4 528 341 грн. 87 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Південної митниці щодо неповернення ТОВ «Толиман» надмірно сплаченого мита у сумі 4528341 грн. 40 коп. та ПДВ у сумі 4528341 грн. 87 коп. відповідно до заяви від 19 серпня 2009 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства на користь позивача надмірно сплачені згідно з митними деклараціями мито в сумі 4528341 грн. 40 коп. та ПДВ у сумі 4528341 грн. 87 коп., на загальну суму 9056683 грн. 27 коп..

В решті позовних вимог відмовлено.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 червня 2010 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Постановою від 11 червня 2013 року Одеський апеляційний адміністративний суд заяву ТОВ «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2010 року за нововиявленими обставинами задовольнив частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2010 року скасував.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року в частині стягнення надмірно сплачених платежів до Державного бюджету України виклав у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» (68000, м. Іллічівськ, вул. 1 травня, 3, ідентифікаційний код 35162445) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Толиман» платежів у загальній сумі 9 056 683 грн. 27 коп., які було зараховано до бюджету».

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2009 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржники оскаржили їх.

У касаційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південна митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасувати та у задоволенні заяви ТОВ «Толиман» про перегляд за ново виявленими обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню, касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці підлягають задоволенню частково.

Судами встановлено, що 29 червня 2007 року між ПП «Мерітайм трансшипмент центр» та ТОВ «Толиман» було укладено договір комісії № МСТ-29/06 за умовами якого ТОВ «Толиман» зобов'язалося від свого імені та за рахунок ПП «Мерітайм трансшипмент центр», за винагороду придбавати товар в строк, на умовах та за ціною, передбаченою цим договором. 17 липня 2007 року до зазначеного договору укладено додаткову угоду, що є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору від 29 червня 2007 року № МСТ-29/06 29 червня 2007 року ТОВ «Толиман» укладено контракт з компанією «REDRІCK COMPANY LTD» №/2007, відповідно до якого ПП «Мерітайм трансшипмент центр» були поставлені транспортні засоби загальною фактурною вартістю 5041086,75 грн.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем були подані до Приморської митниці вантажні митні декларації.

Приморською митницею не було прийнято митні декларації та не було здійснено митне оформлення чи пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України у зв'язку з виникненням сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару, що імпортується.

Позивач додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості за першим методом не надав, подав митну декларацію, у якій заявив митну вартість товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Південна митниця у судовому засіданні не обґрунтувала правомірності митного оформлення товару позивача за митною вартістю, визначеною не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару.

З урахуванням вищезазначених вимог законодавства щодо обов'язку саме суб'єкта владних повноважень - митних органів здійснювати контроль за правильністю митної оцінки товарів, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій митниці щодо визначення митної вартості товару за шостим методом при наявності підстав для визначення митної вартості товару за першим методом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що бездіяльність Південної митниці щодо повернення ТОВ «Толиман» надмірно сплаченого мита у сумі 4528341,40 грн. та податку на додану вартість у сумі 4528341,87 грн. відповідно до заяви від 19 серпня 2009 року у зв'язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, є неправомірною, а тому суми надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9056683,27 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою 09 червня 2010 року скасував рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовив.

Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що позивачем фактично оскаржується законність митного оформлення товарів за вантажно-митними деклараціями, оформленими самим же позивачем.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач, відповідно до митного законодавства, самостійно заповнив спірні вантажно-митні декларації та подав їх відповідачу для митного оформлення товару, який ввозився на митну територію України, який, в свою чергу, згідно наданих повноважень, оформив митне переміщення товару.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що Приморською митницею доведена правомірність своїх дій при митному оформленні товару, зокрема правильність визначення митної вартості шляхом дотримання процедури обрання позивачем методу для її визначення.

23 липня 2012 року ТОВ «Толиман» було подано заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року за нововиявленими обставинами та заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

29 травня 2013 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду надійшов висновок судово-економічної експертизи по вказаній справі № 1330 від 22 травня 2013 року, відповідно до якого митні платежі, фактично сплачені ТОВ «Толиман» до Державного бюджету України, документально та нормативно необґрунтовані та завищені на суму 9056683,27 грн.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву позивача, прийшов до висновку, що обставини щодо надмірної сплати позивачем платежів до бюджету, які є предметом розгляду даної справи, є істотними для справи обставинами та, відповідно, мають істотне значення для її вирішення. Крім того ці обставини не були і не могли бути відомі ТОВ «Толиман» на час розгляду справи та винесення постанови Одеським апеляційним адміністративним судом 09 червня 2010 року, а тому є нововиявленими.

За наслідком розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд апеляційної інстанції скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року і погодився із висновком суду першої інстанції про те, що Приморською митницею неправомірно було відмовлено ТОВ «Толиман» у прийнятті декларацій, в яких митна вартість товарів заявлена за першим методом визначення митної вартості товару.

Також суд апеляційної інстанції підтримав правову позицію суду першої інстанції про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9056683,27 грн..

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до статті 260 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу, яким також встановлюються методи визначення митної вартості зазначених товарів та умови їх застосування.

Згідно зі статтею 262 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 249 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно з частиною восьмою статті 264 зазначеного Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Із системного аналізу зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Якщо ж декларант погодився з митною вартістю, визначеною та запропонованою митницею, та методом її визначення, який був застосований, зокрема за резервним методом, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для визнання таких дій митниці протиправними.

Отже підстави для задоволення позову та визнання неправомірною бездіяльності Південної митниці щодо неповернення ТОВ «Толиман» надмірно сплаченого мита у сумі 4528341 грн. 40 коп. та ПДВ у сумі 4528341 грн. 87 коп. відповідно до заяви від 19 серпня 2009 року. та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Толиман» платежів у загальній сумі 9056683 грн. 27 коп., були відсутні.

Частиною 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

З аналізу цієї норми вбачається, що скасування судового рішення за наслідком розгляду наведеної заяви можливе лише у випадку встановлення судом нових фактичних даних, які свідчать про помилковість висновків суду при попередньому розгляді.

Разом з тим, обставини щодо правомірності дій митного органу при здійсненні митного оформлення товару за наданими позивачем деклараціями з самостійно визначеним рівнем митної вартості товару та методу її обчислення досліджувались Одеським апеляційним адміністративним судом при розгляді цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що висновок судової економічної експертизи, на який посилається суд апеляційної інстанції у постанові від 11 червня 2013 року, не є нововиявленною обставиною.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що зазначені у заяві ТОВ «Толиман» обставини не є нововиявленими в розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони вже досліджувались судами.

Отже підстави для задоволення заяви ТОВ «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року за нововиявленими обставинами були відсутні.

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 220, 221, 229, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити, касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південної митниці задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасувати.

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Толиман» про перегляд постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року за нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: