ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2016 р. м. Київ К/800/26371/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року

у справі №820/3105/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеринарна торгівельна мережа»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування наказу та визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветеринарна торгівельна мережа» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач) про скасування наказу та визнання дій неправомірними.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року, позовні вимоги задовольнив, скасував наказ податкової інспекції від 04 лютого 2014 року № 164 «Про проведення документальної позапланової перевірки позивача»; визнав неправомірними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2013 року, за результатами якої складено акт про встановлені порушення від 14 лютого 2014 року № 332/22.3/37656746; визнав протиправними дії відповідача щодо зміни детальної інформації по платнику податку на додану вартість позивача в аналітичній системі перегляду результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів і зборів, а саме: зменшення до нуля задекларованих позивачем за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ветсинтез»; зобов'язав відповідача відновити детальну інформацію по платнику податку на додану вартість позивача в аналітичній системі перегляду результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів і зборів, а саме відновити податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ветсинтез». Також стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 73,08 грн. витрат зі сплати судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Посадові особи відповідача на підставі наказу від 04 квітня 2014 року №164 провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2013 року, про що склали акт від 14 лютого 2014 року № 332/22.3/37656746 «Про результати позапланової невиїзної перевірки позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2013 року».

За висновками акту перевірки, позивач в порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 185, статті 187 Податкового кодексу України неправомірно сформував податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Ветсинтез» на суму 6 497 250,00 грн.; підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, неправомірно сформував податковий кредит у розмірі 121 261,00 грн.

Не погоджуючись з підставами для проведення перевірки та її наслідками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу про проведення перевірки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про проведення перевірки у формі наказу від 04 лютого 2014 року №164 прийнято податковим органом за відсутності передбачених законом підстав для проведення перевірки, передбачених положеннями статті 78 Податкового кодексу України.

Так, підстави та порядок проведення перевірок платників податків органами державної податкової служби визначаються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Загальний порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 вказаного Кодексу, встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження позивачу не надсилався, як відсутня і будь-яка інформація, що могла б свідчити про можливі порушення з боку позивача вимог податкового, валютного чи іншого законодавства.

Крім того, в якості правової підстави для призначення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем у спірному наказі зазначений пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

У той же час, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що вказана норма є загальною, та не може бути підставою для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Таким чином, недотримання відповідачем обов'язкових умов для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, дає підстави для висновку про безпідставність прийнятого податковим органом спірного наказу та наявність підстав для його скасування, а також визнання неправомірними дій податкового органу по проведенню такої перевірки.

Разом з тим, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни детальної інформації в аналітичній системі перегляду результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів і зборів та зобов'язання відновити таку інформацію, на думку колегії суддів передчасно задоволені судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 цієї статті).

За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку.

Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

При цьому, слід зазначати, що інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дії податкової інспекції щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 22 грудня 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про коригування податкової інформації в автоматизованій інформаційній системі не відповідає наведеній позиції Верховного Суду України та правильному застосуванню вказаних норм Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в зазначеній частині прийняті з порушенням норм матеріального права та привели до ухвалення незаконних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі №820/3105/14 скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо зміни детальної інформації по платнику податку на додану вартість позивача в аналітичній системі перегляду результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів і зборів, а саме: зменшення до нуля задекларованих позивачем за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Ветсинтез» та зобов'язання відповідача відновити детальну інформацію по платнику податку на додану вартість позивача в аналітичній системі перегляду результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів і зборів, а саме відновити податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «Ветсинтез». Прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року у справі №820/3105/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.