ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 квітня 2016 року м. Київ справа № 800/171/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді Рецебуринського Ю.Й.,
суддів Заїки М.М.,
Олексієнка М.М.,
Стародуба О.П.,
Штульман І.В.,
секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,
за участю:
представників позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідача - Біркіної А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними,
В С Т А Н О В И Л А:
16 березня 2016 року ОСОБА_7 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Комісії від 16 лютого 2016 року №446/дн-16 та визнання протиправними дій відповідача із встановлення факту порушення суддею ОСОБА_7 присяги судді, а також із встановлення факту порушень вимог статей 20, 49, 223 КПК України під час розгляду клопотання виконувача обов'язків прокурора міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 255 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що рішення Комісії від 16 лютого 2016 року №446/дн-16 є незаконним, оскільки фактичною підставою для його прийняття стала здійснена відповідачем оцінка процесуальних дій судді Голосіївського районного суду м. Києва під час розгляду клопотання виконувача обов'язків прокурора міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 255 Кримінального кодексу України, ОСОБА_8 Зазначає, що Комісія, як орган, який має право встановлювати факти які свідчать про порушення суддею присяги не наділена повноваженнями оцінювати законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки у такому випадку її висновок фактично видаватиметься таким, що замінює результати процедури перегляду судового рішення. Також, в оскаржуваному рішенні відсутня оцінка обґрунтованості доводів позивача та його представника, викладених у письмових поясненнях до Комісії. Посилається на те, що відповідач довільно виклав у рішенні фактичні обставини щодо порушеного права на захист ОСОБА_8, зокрема, вдався до оцінки обставин призначення захисників із центру безоплатної допомоги, упереджено зазначив про порушення процедури призначення захисників, при цьому, що суд апеляційної інстанції не надавав такої оцінки діям слідчого судді. Суд апеляційної інстанцій фактично навіть не скасував рішення судді, а лише змінив його в частині обрання більш м'якого запобіжного заходу, підтвердив як існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, так і підстав для обрання запобіжного заходу, які були викладені у рішенні судді ОСОБА_7 У рішенні апеляційного суду не міститься жодних обставин, які б дали підстави відповідачу для висновку, що позивач при обрання запобіжного захисту навмисно допустила порушення закону або діяла з грубою недбалістю. Крім того, допустимим строком звільнення судді з займаної посади, який би забезпечував дотримання стандартів забезпечення гарантій незалежності суддів, на момент ухвалення позивачем судового рішення 29 березня 2014 року має вважатися строк, який не перевищує строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, тобто не перевищує 1 року з дня вчинення проступку. Отже, оскаржуване рішення відповідача прийняте поза строком, встановленим законом.
У запереченнях на адміністративний позов представник відповідача вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що спірне рішення є законним, обґрунтованим, підстав для задоволення позову немає. Рішенням комісії встановлено, що внаслідок неналежного виконання посадових обов'язків, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7 порушено вимоги статей 20, 49, 223 КПК України, зокрема, за відсутності правових підстав розгляд клопотання виконувача обов'язків прокурора міста Києва про застосування запобіжного заходу відбувався у нічний час і у зазначеному кримінальному провадженні слідчим суддею було грубо порушено його право як підозрюваного на захист і фактично відмовлено у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом. Вказані дії судді ОСОБА_7 порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності та свідчать про порушення нею присяги судді. Посилався на те, що нормами Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції на час звернення із скаргами на дії судді, положення щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності застосовувалися виключно до дисциплінарного стягнення (частина 4 статті 87). Внесення подання про звільнення судді з посади не є дисциплінарним стягненням (стаття 88), а носить окремо визначену статтею 105 вказаного Закону відповідальність - звільнення судді з посади у разі порушення присяги, до якої строк давності не застосовувався. Однак, з 29 березня 2015 року набрав законної сили Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII (далі - Закон №192-VIII), яким викладено в новій редакції Закон №2453-VI та запроваджено трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги. Тому, враховуючи правила статті 58 Конституції України, Комісія прийняла рішення у межах трирічного строку, визначеного частиною 4 статті 96 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову, які просив задовольнити в повному обсязі.
Представник Комісії позов не визнав з підстав, викладених у запереченні на позов, та просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_7 Указом Президента України 28 грудня 2010 року №1290/2010 призначена строком на п'ять років на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва.
Відповідно до статті 55 Закону №2453-VI ОСОБА_7 складена присяга судді.
Протягом березня-квітня 2014 року до Комісії надійшли скарги від ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в інтересах ОСОБА_8 стосовно судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7
Рішенням Комісії від 25 червня 2015 року №1812/дп-15 відкрито дисциплінарну справу за зверненням ОСОБА_10 та інших, в інтересах ОСОБА_8 (дисциплінарне провадження №8вк-2586/14).
Рішенням Комісії від 12 жовтня 2015 року №2488/дп-15 відкрито дисциплінарну справу за зверненням ОСОБА_9, в інтересах ОСОБА_8 (дисциплінарне провадження №8вк-2027/14).
Надалі рішенням Комісії від 8 грудня 2015 року №3812/дп-15 об'єднано дисциплінарне провадження №8вк-2586/14 та дисциплінарне провадження №8вк-2027/14 в одне. Об'єднаному дисциплінарному провадженню присвоєно №8вк-2027/14 та передано його у провадження члена Комісії Макарчука М.А.
Рішенням від 16 лютого 2016 року №446/дн-16 відповідач вирішив направити рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України.
Так, у вказаному рішенні зазначено, що суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7 при розгляді клопотання виконувача обов'язків прокурора міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 неналежно виконувала обов'язки слідчого судді, порушила вимоги статей 20, 49, 223 КПК України, розглянула клопотання у нічний час за відсутності правових підстав, грубо порушила права підозрюваного на захист, чим фактично відмовила у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом.
Такого висновку Комісія дійшла, посилаючись на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року, якою було скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7 та постановлено нову ухвалу, якою клопотання виконувача обов'язків прокурора міста Києва про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Також у вказаному рішенні апеляційного суду зазначалося, що порушення кримінального процесуального закону, що стосуються порядку розгляду клопотання виконувача обов'язків прокурора, вирішення клопотань захисників, дотримання прав підозрюваного на захист, на які захисники звертали увагу в своїх апеляційних скаргах, в дійсності мали місце, але вони не є істотними в розумінні статті 412 КПК України та були усунуті під час розгляду апеляційних скарг захисників на ухвалу слідчого судді. Всі інші доводи захисників, в тому числі і про порушення правил підсудності та про ухвалення судового рішення незаконним складом суду визнано непереконливими.
В оскаржуваному рішенні наведено зміст скарг, за якими відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача, викладені обставини на які посилалися скаржники, вважаючи, що вони свідчать про порушення суддею ОСОБА_7 присяги при розгляді клопотання виконуючого обов'язки прокурора. Далі вказано про ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року та підстави скасування ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_7
Разом з тим, у рішенні Комісії не наведено доводи, викладені у поясненнях позивача і її представника та відсутня оцінка таким доводам. Зокрема, в наданих письмових запереченнях зазначалося, що порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу і строки розгляду (невідкладно) регламентовано статтями 186, 193 КПК України, згідно з якими таке клопотання розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого, або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі. На час надходження клопотання, вночі 24 березня 2014 року, слідчий суддя не була обізнана, що ОСОБА_8 звільнили з-під варти, а дізнавшись від адвокатів о 3 годині 55 хвилин, перенесла засідання з розгляду клопотання (що не заперечувалося скаржниками). Також відповідно до наказу голови Голосіївського суду м. Києва №3-АГ від 30 січня 2014 року про встановлення чергування судів та працівників апарату суду у робочі дні після закінчення робочого часу на І квартал 2014 року, відповідно до якого у день надходження клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 чергувала суддя ОСОБА_7 Також, у поясненнях стверджувалося, що процесуальні дії слідчого судді з розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не є ані слідчою, ані розшуковою дією, оскільки мають невідкладний характер, не проводяться з метою збирання та отримання доказів, мають на меті забезпечити виконання учасниками провадження необхідної процесуальної поведінки та процесуальних рішень, через що стаття 223 КПК України не розповсюджується на дії слідчого судді, і зокрема при обранні запобіжного заходу. Далі, йшлося про те, що безперервність розгляду справи, невідкладність розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, забезпечення прав всіх учасників процесу - це ті засоби, які визначали діяльність слідчого судді під час проведення судового засідання. Всі адвокати, які подавали документи, були присутні в залі судового засідання. Адвокати ОСОБА_8 покинули зал судових засідань в порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до журналу судового засідання підозрюваний відповідав на питання, заявляв клопотання, що свідчить про перебування його у свідомості; попередні виступи в ЗМІ, а також поведінка після проголошення ухвали, в сукупності із висновком судово-медичного експерта підтверджує, що ОСОБА_8 був у свідомості. Слідчий суддя вбачала в діях захисників та підозрюваного зловживання права на захист, внаслідок чого шкода спричиняється не лише правам учасників, а і правосуддю. У висновках Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику забезпечення права на захист у кримінальному провадженні» від 25 березня 2015 року зазначено, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовився від залучення іншого захисника, а проведення невідкладної процесуальної дії передбачає участь захисника, то слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані залучити захисника у порядку, передбаченому статтею 49 КПК України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Колегія суддів, вважає, що відсутність оцінки доводам позивача та її представника, викладеним у письмових запереченнях, свідчить про те, що оскаржуване рішення Комісії прийняте без врахування всіх обставин, які мають значення для правильного розгляду дисциплінарної справи.
Також колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до пункту 5 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої 17 листопада 2010 року) судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 вказаних Рекомендацій).
Обмеження суду в цьому свідчитиме про порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 47 Закону №2453-VI суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Незалежність судді, серед іншого, забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді.
Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що ще однією зі складових принципу незалежності судді є особливий процесуальний порядок оскарження на предмет перевірки законності та обґрунтованості ухваленого ним рішення.
Згідно з пунктом 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (2010 р.) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію судочинства; дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх судових рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Такий висновок випливає з положень частини другої статті 83 Закону №2453-VI, якою передбачено, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.
Отже, навіть незаконне та/або необґрунтоване рішення суду не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, крім наведених винятків.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд обрав запобіжний захід - домашній арешт підсудному ОСОБА_8 При цьому апеляційний суд зазначив, що під час розгляду клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 255 Кримінального кодексу України.
Частиною другою статті 87 Закону №2453-VI встановлювалось, що при обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається, що законодавець не лише передбачив можливість компетентного органу обирати вид дисциплінарного стягнення до суддів, але й визначив критерії, які повинні враховуватися під час такого вибору. При цьому такі критерії повинні враховуватися в усіх випадках, коли суддю належить притягнути до дисциплінарної відповідальності. Також є очевидним те, що рекомендація щодо внесення подання про звільнення судді за порушення присяги застосовується за тяжкі порушення.
Так, відповідно до статті 126 Конституції України однією з підстав для звільнення судді з посади є порушення присяги.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) порушенням суддею присяги є: вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; порушення морально-етичних принципів поведінки судді.
Із змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що дії позивача кваліфіковано як такі, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об'єктивності, неупередженості та незалежності, непідкупності судових органів.
При цьому, такі дії проявились у допущених, на думку відповідача, порушеннях норм КПК України під час розгляду позивачем як слідчим суддею клопотанння про обрання міри запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_7 розглянула клопотання у нічний час за відсутності правових підстав, грубо порушила права підозрюваного на захист, чим фактично відмовила у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом.
Разом з цим, за правилами статті 83 Закону №2453-VI (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, за що статтею 88 цього ж Закону передбачено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання незаконним та скасування рішення Комісії від 16 лютого 2016 року, яким рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Голосіївського районного суду м. Києва, з наведених вище мотивів суду.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача із встановлення факту порушення суддею ОСОБА_7 присяги судді, а також із встановлення факту порушень вимог статей 20, 49, 223 КПК України під час розгляду клопотання виконувача обов'язків прокурора міста Києва про застосування запобіжного заходу, колегія суддів доходить висновку про відмову у її задоволенні, оскільки виявлення Комісією тих чи інших фактів за результатами розгляду скарг осіб на дії судді, є її прямим обов'язком, який вона зобов'язана вчиняти в силу Закону. Враховуючи мотиви суду щодо неповноти оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що можливість надавати оцінку встановленим Комісією фактам відсутня. Так само суд вважає необгрунтованим посилання позивача на порушення Комісією строків притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення присяги.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 94, 160-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16 лютого 2016 року №446/дн-16. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_7 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Й. Рецебуринський
Судді М.М. Заїка
М.М. Олексієнко
О.П.Стародуб
І.В. Штульман