ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/1294/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Чекригіна Олександра Валерійовича, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Чекригіна О.В. у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер НОМЕР_4 від 20.02.2014 року та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві внести запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно 1 цілу частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.03.1994 року, виданого фондом комунального майна Мінського району згідно з розпорядженням (наказом) від 02.03.1994 року № 7861, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та членам його сім'ї ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (в рівних долях).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.11.2004 (номер спадкової справи 852, зареєстровано в реєстрі за №7н-99), виданого Київською державною нотаріальною конторою НОМЕР_1, спадкоємцями гр. ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є: по 1/6 частині кожний: дружина ОСОБА_7 та син - ОСОБА_8

04 липня 2014 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв'язку з наявністю реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за іншою особою, а саме: ОСОБА_5

20 лютого 2014 року державним реєстратором Чекригіним О.В. було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Підставою виникнення права власності на зазначену квартиру, став договір дарування № 2-668, який виданий 23.02.2006 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Дашко Ю.О.

Проте, як встановлено, Шоста Київська державна нотаріальна контора повідомила, що 23.02.2006 року за реєстровим № 2-668 державним нотаріусом Дашко Ю.О. був посвідчений не договір дарування квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, а договір купівлі-продажу квартири НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Крім того, в матеріалах справи міститься рапорт слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України про виявлення кримінального правопорушення, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014100050005468 від 09.07.2014 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, в якому зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, невстановлена особа підробила офіційний документ, який посвідчується нотаріусом, а саме: договір дарування квартири АДРЕСА_1, з метою використання його підроблювачем для придбання права власності на зазначене майно.

Згідно із ч.1. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (п.1 ч.1 ст.19 Закону).

Згідно із ч.2 ст.9 Закону, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 24 Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_5 було подано всі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, а тому передбачених законом підстав для відмови реєстрації права власності на зазначену квартиру у державного реєстратора Чекригіна О.В. не було.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні положень п.1 ч.1 ст.19 Закону, відповідно до якого державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Встановлений у цій справі факт, що за реєстровим № 2-668 державний нотаріус не реєстрував договору дарування квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, свідчить про фактичну відсутність такого договору, який би мав будь-яке юридичне значення.

Отже, висновок судів про те, що ОСОБА_5 подав усі необхідні документи для реєстрації права власності на квартиру, зокрема, договір, укладений у порядку, встановленому законом, як того вимагає п.1 ч.1 ст.19 Закону, є помилковим.

При цьому, посилання відповідача на необізнаність державного реєстратора з можливою підробкою договору не спростовують самого факту, що договір, укладений у порядку, встановленому законом, фактично відсутній.

За таких умов, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер НОМЕР_4 від 20.02.2014 року, яким зареєстровано право власності за ОСОБА_5, оскільки така реєстрація була проведена без належного документа, що посвідчує це право.

Крім того, необхідно також зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві внести запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно 1 цілу частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

При розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, внаслідок чого ухвалено незаконні судові рішення, що є підставою для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № НОМЕР_4 від 20.02.2014 року.

Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві внести запис про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 1 цілу частини квартири № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: