ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/12969/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року у справі за позовом Прилуцької центральної районної лікарні до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправним та нечинним акта ревізії, визнання протиправним та скасування пункту вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Прилуцька центральна районна лікарня звернулася до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Чернігівській області про:

- визнання протиправним та нечинним акта ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.20011 року по 26.03.2014 року № 2-24/07 в частині надання послуг за попередній профілактичний медичний огляд для отримання посвідчення водія транспортних засобів та недоотримання лікарнею власних надходжень на суму 102279,91 грн.;

- визнання протиправною та скасування вимоги Прилуцької ОДФІ про усунення порушень законодавства від 05.05.2014 року № 2-18/685 в частині п. 2 про стягнення з винних осіб недоотриманих доходів на суму 102279,91 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року, адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано п. 2 вимоги Прилуцької ОДФІ про усунення порушень законодавства від 05.05.2014 року № 2-18/685, а в іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову, Державна фінансова інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення у зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Прилуцькою ОДФІ було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2011 року по 01.12.2013 року.

Під час проведення ревізії позивачем контролюючому органу було надано лист Чернігівського обласного відділення територіального Антимонопольного комітету України від 22.02.2010 року № 02-04/545, відповідно до якого Лікарні були надані чіткі та обов'язкові до виконання рекомендації щодо запобіганню необґрунтованому підвищенню цін на окремі медичні послуги та порушенню законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: 1. Не допускати включення до вартості послуг з проведення профілактичних медичних оглядів водіїв транспортних засобів (попереднього та періодичного) витрат, не передбачених чинними законодавчими актами для вказаних оглядів, зокрема, не включати витрати на прийом акушера-гінеколога та витрати на зарплату осіб середнього та молодшого медичного персоналу. 2. Дотримуватися вимог законодавства про захист економічної конкуренції в подальшому.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 26.03.2014 року № 2-24/07, в якому зафіксовано заниження позивачем цін на окремі медичні послуги (профілактичний медичний огляд для отримання посвідчень водія транспортних засобів).

На підставі акта перевірки Прилуцькою ОДФІ позивачу було направлено вимогу про усунення порушень законодавства № 2-18/685 від 05.05.2014 року, п. 2 якої на позивача покладено зобов'язання привести тарифи на платні послуги з проведення профілактичних медичних оглядів у відповідність до діючого законодавства та стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів, кошти у сумі 102279,91 грн., у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпПУ.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, у пункті 2 якої зазначено про необхідність відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже, у позові про скасування пункту 2 вимоги Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень законодавства від 05.05.2014 року № 2-18/685 належить відмовити.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року 21-632а14.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року скасувати у частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги Прилуцької об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень законодавства від 05.05.2014 року № 2-18/685 та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові.

В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: