ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2016 р. м. Київ К/800/27602/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області, третя особа ОСОБА_4 про виконання вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області пред'явила позов до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області, третя особа ОСОБА_4 про зобов'язати відповідача виконати вимогу Глибоцької міжрайонної державної фінансової інспекції від 22 жовтня 2014 року №24-23-13/1317, а саме забезпечити відшкодування коштів в сумі 175 763,54 грн., витрачених на утримання у стаціонарному відділенні підопічної ОСОБА_5, яка має доньку, яка зобов'язана її утримувати, в тому числі шляхом проведення позовної роботи.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Зобов'язано Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області виконати вимогу Глибоцької міжрайонної державної фінансової інспекції від 22 жовтня 2014 року №24-23-13/1317, а саме забезпечити відшкодування коштів в сумі 175 763,54 грн., витрачених на утримання у стаціонарному відділенні підопічної ОСОБА_5, яка має доньку, що зобов'язана її утримувати, в тому числі шляхом проведення позовної роботи.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що Глибоцькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області, за результатами якої складено акт від 15 жовтня 2014 року.

22 жовтня 2014 року Глибоцькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією винесено вимогу № 24-23-13/1317 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», якою зобов'язано Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області забезпечити відшкодування коштів в сумі 175 763,54 грн., витрачених на утримання у стаціонарному відділенні підопічної ОСОБА_5, яка має доньку, що зобов'язана її утримувати за Законом, в т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи за рахунок винної особи.

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_5 не може відноситися до громадян, які у відповідності до статті 7 Закону «Про соціальні послуги» мають право на надання їм соціальних послуг безоплатно, так як має доньку, яка повинна забезпечити їй догляд і допомогу.

Суд також зазначив, що всупереч частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України, пункту 42 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1417 "Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" ОСОБА_5 була влаштована на умовах повного безоплатного утримання.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та залишив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року без змін.

З такою позицією судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, Глибоцька міжрайонна державна фінансова інспекція пред'явила вимогу від 22 жовтня 2014 року №24-23-13/1317 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства». При цьому оскаржувана вимога вказує, зокрема, на виявлені збитки та їх розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-462а14, постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-4а15, постанові від 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при відмові у задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоселицького району Чернівецької області, третя особа ОСОБА_4 про виконання вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: