ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Київ К/800/51312/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року

у справі № 826/11078/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАБСЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС ЮЕЙ»

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КУВЕЙТ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАБСЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС ЮЕЙ», звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, яке є правонаступником Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкові служби від 23.05.2013 року № 0000242320. Судові витрати в сумі 2 294, 00 грн. присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КУВЕЙТ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» за рахунок Державного бюджету України. Покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

В судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2013 року відповідачем складено акт від акт від 19.04.2013 року № 434/41-20/23-20/31511844, яким встановлено порушення п.п. 200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року в сумі 3 050 932, 00 грн.

На підставі акта перевірки 23.05.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 050 932, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 762 733, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неможливість підтвердження факту оплати платником товарів/послуг, оскільки в платіжних документах відсутня повна інформація щодо реквізитів договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт тощо, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблений висновок, що за даними платіжними дорученнями неможливо підтвердити факт сплати позивачем від'ємного значення ПДВ за вересень 2012 року та січень 2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства та неправомірного прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем оплати товарів/послуг, зокрема, копією реєстру здійснених оплат постачальникам товарів/послуг, від яких отримані податкові накладні у вересні 2012 року та грудні 2013 року, та копіями банківських виписок, у яких зазначено мету платежу та реквізити правочину, відповідно до якого такий платіж здійснювався.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Проте судом першої інстанції зазначені вище правові норми не враховано та покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Апеляційним адміністративним судом зазначену помилку не усунуто.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судові рішення в частині розподілу судових витрат підлягають зміні шляхом виключення відповідного абзацу.

Отже, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 826/11078/13-а змінити, виключивши із постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року у справі № 826/11078/13-а абзац четвертий резолютивної частини, який викладено у такій редакції: «Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року у справі № 826/11078/13-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук