ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2016 року м. Київ справа № 800/395/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

Зайця В.С., Чалого С.Я.

при секретарі судового засідання: Яроші Д.В.,

за участі: позивача ОСОБА_3; представника відповідача Біркіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_3 до Вищої квалифікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом та доповненнями до нього до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС, відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення №2380/дп-15 від 22.09.2015р. про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3. з підстав, передбачених п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала і пояснила, що 22.09.2015р. Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було прийняте рішення №2380/дп-15 за результатом розгляду звернення громадської організації "Майдан - громадський контроль", яке вона отримала 12.10.2015р.

Позов мотивований невідповідністю рішення відповідача вимогам Конституції та законам України.

Зокрема, позивач вважає, що при прийнятті спірного рішення були порушені строк застосування дисциплінарного стягнення, порушена процедура при вирішенні дисциплінарної справи, відсутність у рішенні мотивованого висновку про застосування саме такого заходу дисциплінарної відповідальності із врахуванням наслідків, що настали за результатами вчиненого діяння, особи позивача, як судді та інших обставин, що могли мати значення для прийняття спірного рішення.

Представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проти позовних вимог заперечував і зазначив, що оскаржуване рішення Комісії від 22.09.2015р. №2380/дп-15 про рекомендацію Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади ОСОБА_3 за порушення присяги є законним та таким, що прийнято у порядку, в спосіб, передбачений законами України, в межах повноважень, наданих відповідачу.

На переконання представника відповідача діюче на момент прийняття оскарженого рішення законодавство не обмежувало Комісію в строках прийняття рішення про внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення судді за порушення присяги.

Також відповідач пояснив, що спірне рішення носить рекомендаційний характер і не може бути предметом судового спору.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені ст. 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, не містять будь-яких обмежень щодо кола осіб, які вправі звернутись до суду з позовом, а також не містять обмежень щодо змісту, суті та об'єму оскарженого рішення, не конкретизують, яке саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що оскаржене позивачем рішення є не остаточним, має лише рекомендаційний характер, не порушує прав позивача, не зачіпає його інтересів, а отже не може бути оскарженим до суду, суперечить положенням ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 171-1 КАС України.

Указом Президента України від 12.03.2012р. №193/2012 "Про призначення суддів" відповідно до ст. 127 та ч. 1 ст. 128 Конституції України ОСОБА_3 було призначено строком на п'ять років на посаду судді Оболонського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивачем 29.05.2012р. складена присяга судді, відповідно до якої вона урочисто присягнула чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Як встановлено в судовому засіданні, у червні 2014 року на адресу Комісії з Міністерства юстиції України надійшло звернення голови громадської організації "Майдан-громадський контроль" ОСОБА_5 щодо поведінки судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3 під час розгляду 24 січня 2014 року клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Відповідно до вимог ст. 86 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (чинного на момент вчинення позивачем проступку та на момент розгляду питання про відкриття дисциплінарної справи) членом Комісії ОСОБА_8 проведено перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої складений висновок від 13.08.2014р. з викладенням виявлених фактів та обставин

Рішенням Комісії від 18.08.2014р. відкрито дисциплінарну справу стосовно позивача.

В подальшому членом Комісії ОСОБА_9 повторно проведено перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності, за результатами якої складений висновок від 16.01.2015р. з пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3.

За результатами розгляду даного висновку та зібраних в процесі перевірки матеріалів рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 227/дп-15 від 24.02.2015р. стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3. повторно відкрито дисциплінарну справу.

Тобто комісія повторно відкрила дисциплінарну справу за одні і ті ж діяння, не скасувавши своє попереднє рішення від 18.08.2014р. та не оговоривши цю обставину.

В ході розгляду дисциплінарної справи Комісія встановила наступне.

24 січня 2014 року слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3. постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні 12014100050000506, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 січня 2014 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволено, ухвалу слідчого судді скасовано та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком до 23 березня 2014 року.

За наслідками розгляду дисциплінарної справи Вища кваліфікаційна комісія суддів України дійшла висновку, що звернення голови громадської організації "Майдан-громадський контроль" ОСОБА_5 є обґрунтованим, а встановлені факти свідчать про порушення суддею ОСОБА_3 присяги судді. Рішенням №2380/дп-15 від 22.09.2015р. направлено рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_3. з підстав, передбачених п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

Згідно зі ст. 90 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), чинного на момент вчинення позивачем проступку та на момент розгляду дисциплінарної справи, Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, порядок роботи якого визначається її регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Пунктами 8, 9 частини 1 статті 91 Закону №2453-VI (чинного на момент вчинення позивачем проступку та на момент розгляду дисциплінарної справи) передбачено, що до повноважень ВККС України, серед інших, віднесено розгляд заяв та повідомлень про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав, порушення дисциплінарних справ і здійснення дисциплінарного провадження, а також прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосування дисциплінарного стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.

Підстави для проведення дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 зазначеного Закону, відповідно до якої суддю до дисциплінарної відповідальності може бути притягнуто за істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

Відповідно до приписів ст. 84 Закону №2453-VI (чинного на момент вчинення позивачем проступку та на момент розгляду дисциплінарної справи) дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначений у ст. 86 Закону №2453-VI та розділі ХІІІ Регламенту Комісії (чинних на момент вчинення позивачем проступку та на момент розгляду дисциплінарної справи), відповідно до яких вказана процедура передбачає наступні стадії: здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення.

Перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Комісії у порядку, встановленому Законом № 2453-VI.

Так, член Комісії за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Комісії та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Комісії.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія.

Процедуру прийняття рішення у дисциплінарній справі стосовно судді регламентує ст.87 Закону №2453-VI, яка встановлює наступне. При обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці. За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Системний аналіз змісту ст.87 Закону №2453-VI дає можливість дійти висновку, що рішення за наслідками дисциплінарної справи стосовно судді у вигляді рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади може бути прийняте не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження у дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Як вбачається із матеріалів справи, суддя ОСОБА_3. постановила ухвалу, яка відповідачем визнана як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального законодавства і свідчить про порушення нею присяги судді, 24.01.2014р.

Рішення Вищої квалифікаційної комісії суддів України про направлення рекомендації Вищій раді юстиції про звільнення судді ОСОБА_3. за порушення присяги прийняте 22.09.2015р., тобто поза межами річного строку з дня вчинення проступку.

При таких обставинах колегія суддів дійшла думки, що спірне рішення відповідачем прийнято з порушенням вимог ст. 87 Закону №2453-VI, тобто не у спосіб, визначений законом, чого вимагає від відповідача ст. 19 Конституції України.

Абзацом 27 пункту 6 розділу І Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VII від 12 лютого 2015 року(Далі - Закон № 192-VII) внесені зміни до ст. 32 До Закону України "Про Вищу раду юстиції" №22-98 від 15.01.1988 року, частина 2 якої викладена у наступній редакції: "Провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження".

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону № 192-VII, він набирає чинності через тридцять днів після його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу І цього Закону, а також, крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" опублікований у виданні "Голос України" № 35 від 26.02.2015 року.

Отже, датою набрання чинності Законом № 192-VII, крім пунктів 6 та 8 розділу І є 28 березня 2015 року, відповідно пунктів 6 та 8 розділу І Закону - 27 лютого 2015 року.

Таким чином, у період часу з 27 лютого 2015 року по 28 березня 2015 року діяла стаття 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" у новій редакції, згідно якої провадження щодо звільнення суддів за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Такі строки визначені частиною 4 ст. 87 Закону № 2453-VI у редакції 2010 року, відповідно до якої, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців з дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Вищевказане положення 28 березня 2015 року втратило чинність у зв'язку із набранням чинності Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VII.

Згідно із ст. 96 Закону № 2453-VI у редакції, що діє з 28 березня 2015 року, дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування суддів у відпустці.

Разом з цим, ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Проступок, який став підставою для порушення дисциплінарної справи, вчинено позивачем 24.01.2014р.

На день розгляду Комісією дисциплінарної справи (22.09.2015р.) строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності закінчився.

Крім цього, прийшовши до переконання про наявність підстав для внесення подання до Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги, Комісія залишила поза увагою Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2013р. у справі "ОСОБА_11 проти України".

Це рішення ЄСПЛ не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні.

17.07.1997 року Україною ратифіковано Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У відповідності до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, за загальним правилом у разі виникнення правових колізій щодо невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.

Конвенція та Протоколи до неї передбачають захист основних прав та свобод людини, які потребують забезпечення в повсякденному житті та мають соціальну, політичну, економічну та громадянську спрямованість.

Дотримання положень Конвенції державами-учасницями забезпечено через такий контролюючий механізм як Європейський суд з прав людини.

Але закріплення на національному рівні самих лише положень Конвенції, як частини національного законодавства України, унеможливлює виконання одного з основних завдань Конвенції, а саме забезпечення та подальше удосконалення забезпечення здійснення прав та основних свобод людини.

З метою подолання зазначеної прогалини та удосконалення системи дотримання прав та свобод людини, забезпечених як Конвенцією, так і Конституцією України, зокрема, шляхом реалізації висновків Європейського суду з прав людини, зроблених під час розгляду заяв стосовно порушень державами-учасницями прав та основоположних свобод людини, український законодавець, з прийняттям Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. №3477-ІV, на національному рівні закріпив практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так, статтею 17 Закону передбачено застосування судами при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, законодавець закріпив пріоритетне значення над національним законодавством України не тільки положення Конвенції, а й практики Європейського суду з прав людини, що в свою чергу може досить позитивно вплинути на забезпечення принципу верховенства права, як одного з основних принципів демократичної держави.

Згідно з положеннями ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "ОСОБА_11 проти України" ЄСПЛ констатував, що ця справа викриває серйозні системні проблеми функціонування судової системи України. З рішення слідує, що такими проблемами є: відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів; політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та "ручному" керуванні ним.

Як вказала у своїй окремій думці суддя Юдківська у справі "ОСОБА_11 проти України" зазначені індивідуальні заходи щодо захисту прав та інтересів ОСОБА_11, супроводжуються вказівкою державі-відповідачу щодо вжиття заходів загального характеру для реформування системи суддівської дисципліни. З огляду на надзвичайну важливість незалежності судової влади, що лежить в основі всієї системи захисту прав людини, Суд, перед тим як робити висновок щодо заходів, які вимагатимуться, провів ретельний аналіз всього контексту проблеми.

Суд зазначає, що принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Крім того, як слідує з параграфу 182 Рішення ЄСПЛ, заходи дисциплінарної відповідальності повинні застосовуватися з урахуванням принципу пропорційності, що проявляється, у тому числі через шкалу стягнень за дисциплінарні порушення. Тяжкість стягнення має відповідати характеру правопорушення, оскільки характер правопорушення також має вирішальний вплив і на розмір строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги.

Таким чином, Комісія на своєму засіданні на ту обставину, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності закінчився, уваги не звернула, питання про можливість припинення дисциплінарного провадження (закриття дисциплінарної справи) не обговорила. Комісія жодним чином не обговорила чи є строк, в межах якого до судді буде застосовано такий вид відповідальності як рекомендація на звільнення з посади за порушення присяги судді, домірним з урахуванням обставин правопорушення, наслідків, що настали за результатами вчиненого діяння, даних про особу судді, та інших обставин, що можуть мати значення для прийняття рішення.

Звідси, позиція представника відповідача, висловлена в судовому засіданні, про те, що Комісія при прийнятті рішення про надання рекомендації до Вищої ради юстиції про звільнення судді з посади за порушення присяги не обмежена будь-якими строками, якщо порушення присяги вчинено суддею до набрання чинності новою редакцією Закону №2453-VI (набрав чинності 29.03.2015р.) не відповідає принципу правової визначеності та практиці Європейського суду з прав людини як джерела права.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що повторне відкриття дисциплінарного провадження не передбачене положеннями Закону №2453-VI та Регламенту Комісії (чинних на момент розгляду дисциплінарної справи) та зазначає, що при повторному вирішенні питання про відкриття дисциплінарної справи Комісією не надано правову оцінку рішенню Комісії від 18.08.2014р. №1076-дп-14 про відкриття дисциплінарної справи стосовно позивача та не скасовано зазначене рішення або ж не визнано його нечинним.

Як вбачається із змісту спірного рішення, комісією належним чином не було перевірено у зв'язку з чим саме Громадська організація "Майдан-громадський контроль" звернулась із поданням про притягнення ОСОБА_12, чи визначено таке право в її статутних документах, чи звертався ОСОБА_13 за захистом своїх порушених прав до даної організації.

Як слідує зі змісту Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія 14 жовтня 2015 року) щоразу, коли суддю прагнуть звільнити з посади, він повинен мати право бути належним чином поінформованим про це, а також на повноцінний та справедливий розгляд своєї справи. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Зазначена декларація хоча і має рекомендаційний характер, але в повній мірі відображає позицію ЄСПЛ, викладену вище.

Сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що всупереч положень ст. 2 КАС України оскаржене рішення прийнято відповідачем на підставі та не у спосіб, що передбачені практикою Європейського суду з прав людини як джерела права; без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; не розсудливо; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому адміністративний позов ОСОБА_3 слід задовольнити, а рішення Комісії №2380/дп-15 від 22.09.2015р. визнати протиправним та скасувати.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА :

Позов ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення №2380/дп-15 від 22.09.2015р. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 2380/дп-15 від 22.09.2015р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: