ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/54734/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_4 у Сумському окружному адміністративному суді пред'явив позов до УПФ України в м. Сумах про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу.

Вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем неправомірно застосовано до нього фінансові санкції на підставі норми закону, що втратила чинність на момент прийняття спірного рішення, а саме пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Просив скасувати рішення УПФ України в м. Сумах від 11 березня 2013 року № 645, вимогу про сплату боргу № Ф-218/1 від 11 березня 2013 року та постанову про застосування адміністративного стягнення від 13 березня 2013 року № 096.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року, позов задоволено частково.

Скасовано рішення УПФ України в м. Сумах від 11 березня 2013 року № 645.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Сумах, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що УПФ України в

м. Сумах проведена планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_4, за результатом якої складено акт від 11 березня 2013 року № 133/05-14, яким встановлено необчислення та несвоєчасне обчислення сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2004-2005 роках, що є порушенням пункту 6 частини другої статті 17, частини шостої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 4.1 розділу 4, підпункту 5.1.1 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

На підставі акту перевірки УПФ України в м. Сумах винесено:

- рішення від 11 березня 2013 року № 645 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовано фінансову санкцію в сумі 6 124,09 грн.;

- вимогу від 11 березня 2013 року № Ф218/1 про сплату боргу, якою донараховані страхові внески на загальну суму 1 168,10 грн.

Зазначене рішення від 11 березня 2013 року № 645 відповідачем було прийнято на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суди першої інстанції, задовольняючи позов, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни виходили із того, що органи пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України.

Такий висновок судів є помилковим.

Закон України від 09 липня 2013 року № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058 страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Строки сплати страхових внесків визначені статтею 20 Закону № 1058-VI, згідно з якою страхувальники (роботодавці) зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місць.

Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої статті 106 Закону № 1058-VI суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

За приписами частини п'ятої статті 106 Закону № 1058-VI за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Сплачені поточні суми страхових внесків зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій також у порядку їх календарної черговості їх виникнення. Іншого порядку не існує.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року

№ 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

3 дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

У період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення "Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління ПФУ в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, управління ПФУ в районах, містах, районах у містах.

Згідно з частиною сьомою розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій , якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

УПФ України в м. Сумах прийнято рішення у зв'язку з несвоєчасним обчисленням сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004-2005 роки.

За таких обставин правових підстав для задоволення позову у судів не було.

Ураховуючи те, що в справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому такі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.