ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/33217/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року,
у с т а н о в и л а :
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - Ювілейна селищна рада) про скасування рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної ради від 17 грудня 2014 року № 395 та зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначав, що є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, на якій збудував житловий будинок, загальною площею 391 кв.м., ввів його в експлуатацію відповідно до зареєстрованої 6 серпня 2014 року декларації про готовність об'єкта. 12 грудня 2014 року він звернувся до відповідача з заявою про присвоєння поштової адреси новозбудованому житловому будинку. Проте оскаржуваним рішенням йому відмовлено.
Посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення, просив його скасувати та зобов'язати відповідача присвоїти поштову адресу новозбудованому будинку.
Постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції змінити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
3 квітня 2014 року позивач подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області декларацію про початок виконання будівельних робіт об'єкта містобудування, віднесеного до ІІ категорії складності, що дало йому право на початок виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку на вказаній земельній ділянці.
Після завершення будівництва позивач подав декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка 6 серпня 2014 року зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Дніпропетровській області.
Відповідно до вказаної декларації, загальна площа збудованого позивачем житлового будинку становить 391 кв.м.
У серпні 2014 року позивач звернувся до Ювілейної селищної ради з приводу присвоєння поштової адреси новозбудованому житловому будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Листом Ювілейної селищної ради від 15 серпня 2014 року № 08/28-1058 позивачу повідомлено, що згідно статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» він зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку соціальної інфраструктури с. Ювілейне.
Рішенням виконавчого комітету Ювілейної селищної ради від 19 листопада 2014 року № 340 позивачу відмовлено у присвоєнні поштової адреси житловому будинку та листом від 20 листопада 2014 року № 11/28-1386 вдруге роз'яснено обов'язок щодо участі у створенні і розвитку соціальної інфраструктури населеного пункту.
12 грудня 2014 року позивач повторно звернувся до Ювілейної селищної ради з заявою про присвоєння поштової адреси новозбудованому будинку.
Рішенням виконавчого комітету Ювілейної селищної ради від 17 грудня 2014 року № 395 позивачу повторно відмовлено у присвоєнні поштової адреси об'єкту нерухомості.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач свій обов'язок щодо укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів не виконав, а тому йому правомірно відмовлено у присвоєнні поштової адреси житловому будинку. При цьому, прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не звільняє позивача від встановленого законом обов'язку щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 3.10 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які побудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Частинами першою-третьою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Згідно з частиною дев'ятою статті 40 цього Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічні положення закріплені і в Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Ювілейної селищної ради, затвердженого рішенням селищної ради від 22 листопада 2012 року № 785-18/VI, пунктом 5.2, якого, зокрема, визначено, що договір про пайову участь укладається до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Враховуючи, що повноваження щодо присвоєння поштової адреси покладені на виконавчий комітет ради, а укладення договору про пайову участь пов'язане лише з прийняттям об'єкта будівництва в експлуатацію і не є підставою для відмови у присвоєнні адреси, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оскаржуваного рішення.
При цьому, питання необхідності укладення позивачем договору про пайову участь лежить поза межами предмету цієї справи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання присвоїти поштову адресу об'єкту нерухомості, то колегія суддів вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача.
Згідно з статтею 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, стягненню з Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області підлягає судовий збір, сплачений позивачем в процесі розгляду справи (за подання позову, апеляційної та касаційної скарг), у розмірі 211,94 грн.
За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220 223 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 липня 2015 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Скасувати рішення виконавчого комітету Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року № 395 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси».
Зобов'язати виконавчий комітет Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області повторно розглянути заву ОСОБА_1 про присвоєнні поштової адреси від 12 грудня 2014 року (Вхід. № 591).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 211,94 грн.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237 238 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов