ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Київ К/800/5166/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015

у справі № 802/3346/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Плутос Груп»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Плутос Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Компанія Плутос Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0006272201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152362,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38091,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Компанія Плутос Груп» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 30.05.2014 №1418/2201/36967270.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що в ході перевірки позивачем документально не підтверджено здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Компанія «Глобал Маркет», ТОВ «Мідея Консалт», ТОВ «Атрас Трейдінг», ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» та ТОВ «Булавка», в результаті чого платником занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 152362,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 16.07.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006272201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152362,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38091,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що сума донарахованих зобов'язань у цьому рішенні обрахована з урахуванням усіх порушень, що були виявлені в ході перевірки. Разом із тим, суди зазначили, що в ході розгляду окремі з виявлених порушень не знайшли підтвердження необхідними первинними документами господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал Маркет», а також щодо відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мідея Консалт» і ТОВ «Булавка», проте суд дійшов висновку про неможливість виокремлення тих сум, що донараховані правомірно, і, навпаки, тих, що донараховані необгрунтовано.

Проте, колегія суддів з таким висновком судів не погоджується з наступних підстав.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що 02.09.2013 між ТОВ «Компанія Плутос Груп» та ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів, згідно з умовами якого ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» (Виконавець) зобов'язується здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні на території України, а ТОВ «Компанія Плутос Груп» (Замовник) - вчасно сплатити за перевезення вантажу.

В підтвердження надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів надано заявки на перевезення вантажів, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, а також товарно - транспортні накладні, якими підтверджується факт переміщення вантажу автомобільним транспортом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що операції з надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів між ТОВ «Компанія Плутос Груп» та ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» мали місце, а відтак висновки податкового органу про не підтвердження таких є безпідставними.

Також, з акта перевірки вбачається, що податковий орган зробив висновки про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» на підставі довідки №203/23-01-22-06/335853 від 24.04.2014, складеною ДПІ у м. Черкасах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Компанія Плутос Груп».

Судами попередніх інстанцій, вірно не взято до уваги посилання відповідача як на підставу для своїх висновків на довідку про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки податковим законодавством не ставиться в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого податкового кредиту.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що не знайшли підтвердження висновки податкового органу в частині відсутності реальних намірів у позивача здійснювати операції із ТОВ «Атрас Трейдінг», виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 01.07.2013 між ТОВ «Атрас Трейдінг» та ТОВ «Компанія Плутос Груп» укладено договір поставки №01-07, а 11.07.2013 - договір перевезення №11-07.

Предметом договору поставки визначено те, що ТОВ «Атрас Трейдінг» (Постачальник) зобов'язується постачати (передавати) у власність Замовника товар для використання його у своїй господарській діяльності, а ТОВ «Компанія Плутос Груп» (Замовник) - прийняти товар та оплатити його.

Предметом договору перевезення визначено те, що ТОВ «Атрас Трейдінг» (Перевізник) зобов'язується доставляти вантаж до пункту призначення, а ТОВ «Компанія Плутос Груп» (Замовник), в свою чергу, зобов'язується приймати доставлений товар та своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано специфікацію, видаткову накладну, товарно - транспортну накладну, податкові накладні, акт здачі-прийняття робіт, платіжне доручення.

Крім того, позивачем придбано товар (підшипники) та отримувано послуги з перевезення такого товару свідчить договір складського зберігання та акт приймання-передачі товарів, складений до цього договору. Цими документами підтверджується факт передачі на зберігання ФОП ОСОБА_4 придбаний у ТОВ «Атрас Трейдінг» товар (підшипники).

Посилання податкового органу про не підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія Плутос Груп» та ТОВ «Атрас Трейдінг» на підставі отриманого від державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва акта №2488/26-59-22-07/32830554 від 24 грудня 2013 року не беруться судом до уваги, оскільки навіть при умові підтвердження виявлених порушень ТОВ «Атрас Трейдінг» відповідальність за такі порушення повинно нести останнє, а не ТОВ «Компанія Плутос Груп».

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Компанія Плутос Груп» реальних намірів на здійснення господарських операцій із ТОВ «Атрас Трейдінг» є необгрунтованими.

Щодо доводів податкового органу про не підтвердження необхідними первинними документами господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал Маркет», а також щодо відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мідея Консалт» і ТОВ «Булавка», слід зазначити наступне.

На підтвердження реальності операцій, що мали місце із ТОВ «Компанія Глобал Маркет», позивачем надано договір про надання послуг на перевезення вантажів №28-03 та договір поставки №01/05-2013), акти надання послуг, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Однак, судами встановлено, що вироком Приморського районного суду м.Одеси від 19.02.2014, який набрав законної сили 21.03.2014, громадянку ОСОБА_5 (яка є засновником та директором ТОВ «Компанія Глобал Маркет») визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч.1 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зважаючи на встановлені обставини винності директора ТОВ «Компанія Глобал Маркет» ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч.1 Кримінального кодексу України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що складання (підписання) цією особою відповідних документів від імені ТОВ «Компанія Глобал Маркет» не може надавати юридичної сили таким документам.

Отже, висновки податкового органу щодо не підтвердження належними первинними документами господарських операцій є обґрунтованими, з чим фактично погодились суди попередніх інстанцій.

Також, суди попередніх інстанцій погодились з висновками податкового органу щодо відсутності ознак реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мідея Консалт» та ТОВ «Булавка», зважаючи на таке.

Судами встановлено, що 20.05.2013 між ТОВ «Компанія Плутос Груп» (Замовник) та ТОВ «Мідея Консалт» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з юридичного супроводження під час виконання тендерних зобов'язань, а Замовник, в свою чергу, - оплатити такі послуги.

На підтвердження отримання послуг від ТОВ «Мідея Консалт» позивачем надано суду акт надання послуг, податкову накладну та платіжне доручення.

Також, 15.05.2013 між ТОВ «Компанія Плутос Груп» (Замовник) та ТОВ «Булавка» (Виконавець) укладено договір про надання послуг, згідно з умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з підготовки тендерної документації, а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

На підтвердження отримання послуг від ТОВ «Булавка» позивачем надано суду акти надання послуг, податкові накладні, платіжне доручення, а також документи, що підтверджують виконання ТОВ «Булавка» замовлених позивачем послуг.

Однак, судами встановлено, що у наданих суду документах (в тому числі й у актах надання послуг) зазначено лише назви наданих виконавцем послуг, проте ані договір про надання послуг, ані акти виконаних робіт не конкретизують обсяг наданих послуг та їх вартість у розрізі кожної окремо наданої послуги, що не узгоджується із положеннями частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» в частині необхідності зазначення в первинних документах змісту та обсягу господарської операції.

Тобто, в даному випадку із наданих позивачем документів (в тому числі й актів наданих послуг) неможливо встановити обсяг (кількість) наданих послуг, вказані документи не містять деталізації щодо конкретного найменування наданих послуг, а також відсутні вартісні показники за кожну надану послугу окремо, що не дає змоги встановити факт надання послуг в тому розмірі, що визначений в актах виконаних послуг та звітах.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що з наданих документів неможливо встановити чи вартість наданих послуг відповідає фактично наданим послугам, що ставить під сумнів реальність надання таких послуг на відповідну суму.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що з наданих документів неможливо встановити відповідність вартості наданих послуг фактично наданим послугам, що ставить під сумнів реальність надання таких послуг на відповідну суму, а тому відсутність сукупності зазначених чинників виключають можливість включення сум за надані послуги до податкового кредиту.

Судами зазначено, що з аналізу звітів про виконану роботу, послуги з підготовки тендерної документації, що надавались ТОВ «Булавка», полягали лише у підготовці (збиранні) окремих документів (в переважній більшості тих, що можливо було б зібрати і без залучення ТОВ «Булавка»).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу щодо не підтвердження необхідними первинними документами господарських операцій, що мали місце між позивачем та ТОВ «Компанія Глобал Маркет», а також щодо відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мідея Консалт» і ТОВ «Булавка» є обгрунтованими.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо неможливість виокремлення тих сум, що донараховані правомірно, і, навпаки, тих, що донараховані необґрунтовано, оскільки в матеріалах справи наявні розрахунки та документальне підтвердження.

Враховуючи зазначене, в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Компанія Глобал Маркет», ТОВ «Мідея Консалт» і ТОВ «Булавка» податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0006272201 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 153848,05 грн. (у тому числі: 123078,44 грн. за основним платежем та 30769,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції) є обґрунтованим та висновок податкового органу, з яким погодились суди попередніх інстанцій, є вірним, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0006272201 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36604,15 грн. (у тому числі: 29283,32 грн. за основним платежем та 7320,83 грн. - штрафні (фінансові) санкції), які виникли за правовідносинами між позивачем та ТОВ «Атрас Трейдінг», ТОВ «Гермес Трейдінгчеркаси».

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід змінити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 змінити.

Відмовити в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 16.07.2014 №0006272201 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 153848,05 грн. (у тому числі: 123078,44 грн. за основним платежем та 30769,61 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович