ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2016 р. м. Київ К/800/31606/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.

Мороз Л.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни

на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року

у справі № 2а/742/68/15 (742/1866/15-а)

за позовом ОСОБА_3

до начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 22 від 07 травня 2015 року.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано спірну постанову відповідача, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою визнано протиправними спірну постанову відповідача та його дії щодо її прийняття.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що позивачем вчинено правопорушення, що зафіксовано у встановленому законом порядку, що відповідно, є підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також вказує, що суди дійшли помилкового висновку про пропуск відповідачем строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач не погоджується з касаційною скаргою, тому просить залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами з посиланням на копії Свідоцтва про право власності на житло від 28 липня 2000 року, виданого згідно з рішенням виконкому Прилуцької міської ради від 25 липня 2000 року № 412 та технічного паспорту, встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, складає 1/5 частину житлового будинку з належною частиною надвірних будівель та приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

12 грудня 2013 року, за результатами позапланової перевірки, проведеної державним інспектором Південного інспекційного відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, встановлено самочинне будівництво гаражу в дворі загального користування по АДРЕСА_1 за відсутності дозволу на будівельні роботи та відведення у встановленому порядку земельної ділянки, що є порушенням ст. 376 ЦК України, в зв'язку з чим видано припис № 1190 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Вказаним приписом, з метою усунення виявлених порушень, зобов'язано ОСОБА_3 в термін до 17 травня 2014 року оформити земельну ділянку під збудованим гаражем (право власності чи право користування) та оформити дозвільні документи на будівництво гаражу у встановленому законом порядку та прийняти його в експлуатацію.

Крім того, заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області Коваленко Л.В., розглянувши матеріали позапланової перевірки 12 грудня 2013 року, в зв'язку з самовільним будівництвом гаражу в дворі загального користування по АДРЕСА_1, прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1169 від 20 грудня 2013 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

30 грудня 2013 року ОСОБА_3 сплачено штраф в розмірі 170,00 грн.

Також судами встановлено, що ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 29 кв.м. для будівництва та обслуговування індивідуального гаража по АДРЕСА_1 на підставі ст. 42 ЗК України.

30 квітня 2015 року державним інспектором інспекційного відділу у Південному регіоні управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Чернігівській області за результатами проведеної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил складено акт за № 134, яким встановлено, що гараж в дворі загального користування, збудований ОСОБА_3 самочинно, а саме: без відповідно оформленого дозволу та на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети (ст. 376 ЦК України). Крім того, встановлено, що станом на квітень 2015 року вимоги припису від 12 грудня 2013 року № 1190 не виконано, чим порушено вимоги п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами проведеної перевірки та в зв'язку з невиконання вимог припису № 1190 від 12 грудня 2013 року, головним державним інспектором 30 квітня 2015 року відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 18842 КУпАП.

07 травня 2015 року начальником управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Коваленко Л.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2015 року та матеріали позапланової перевірки 30 квітня 2015 року, за невиконання законних вимог припису № 1190 від 12 грудня 2013 року посадової особи територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції України при будівництві гаражу в дворі загального користування по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 18842 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.

Позивач, вважаючи вказану постанову незаконною, звернулась до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, виходили з відсутності вини позивача у вчиненні правопорушення, а також з того, що відповідачем пропущено строк притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд апеляційної інстанції, вказав про відсутність повноважень у суду адміністративної юрисдикції закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

П. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Поряд з цим ч. 1 ст. 18842 КУпАП визначено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судами та не спростовано позивачем, ОСОБА_3 не виконала вимоги припису № 1190 від 12 грудня 2013 року, що встановлено актом перевірки № 134 від 30 квітня 2015 року. При цьому, позивач не ставила під сумнів законність вимог припису № 1190 від 12 грудня 2013 року, навпаки, погодилась з тим, що гараж, що належить їй, збудовано самочинно, сплативши штраф у розмірі 170 грн., який накладено на неї за вказане правопорушення (самовільне будівництво гаражу в дворі загального користування).

За таких обставин, позивачем вчинено правопорушення, склад якого передбачено ч. 1 ст. 18842 КУпАП, тому відсутні підстави стверджувати про незаконність спірної постанови відповідача № 22 від 07 травня 2015 року.

З приводу висновків судів щодо порушення відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити, що такі висновки є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона містить присічні строки притягнення особи до відповідальності, а саме: не більше двох місяців з дня вчинення правопорушення та не більше двох місяців з дня виявлення правопорушення, в разі якщо воно носить триваючий характер.

Як встановлено судами, перевірку позивача, за наслідками якої прийнято спірну постанову, проведено 30 квітня 2015 року. Вказаний день слід вважати днем виявлення правопорушення (невиконання вимог припису). До адміністративної відповідальності позивачку притягнуто 07 травня 2015 року, тобто з дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Посилання судів на відсутність в діях позивача суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення також є помилковим з огляду на те, що позивач вжила не всіх можливих заходів для його відвернення.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на нормах законодавства і спростовуються наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни задовольнити.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до начальника управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Коваленко Людмили Василівни про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: