ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/30074/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Чумаченко Т.А. Леонтович К.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі № 826/20132/13-а за позовом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Державної фінансової інспекції України, треті особи: Державне спеціалізоване підприємство "Укрспецторг" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес капітал" , Приватне підприємство "Автоексперт" про визнання незаконними та скасування вимоги від 11.11.2013 року № 06-14/1539 в частині, - ВСТАНОВИЛА:Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулася в суд з позовом до Державної фінансової інспекції України, треті особи: Державне спеціалізоване підприємство "Укрспецторг" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес капітал" , Приватне підприємство "Автоексперт", в якому просила: визнати незаконними та скасувати пункти 2 та 3 вимоги Державної фінансової інспекції України, що наведені у листі від 11.11.2013 року № 06-14/1539.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконними та скасовано п. 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції України № 06-14/1539 від 11.11.2013 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, що Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за період з 01.09.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 25.09.2013 року № 06-21/74 (далі - акт ревізії).
Актом ревізії встановлено порушення позивачем п.9 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1919, реалізацію військового майна Держспецзв'язку, а саме 69 автомобілів ЗІЛ-131 та 17 автомобілів УРАЛ-375 за період з грудня 2012 року по березень 2013 року здійснено за вартістю, що є нижчою від вартості зазначених автомобілів у вигляді металобрухту. Вказане порушення призвело до недоотримання коштів за спеціальним фондом державного бюджету на суму 91486,03 грн.
Також актом ревізії встановлено, що в порушення вимог ч. 4 ст. 48, п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, пп. 3, 5, 20-22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, позивачем в 2010 році здійснено незаплановані видатки на виплату компенсації за одяг, взуття, обмундирування працівникам інших відокремлених підрозділів Держспецзв'язку, які мають статус юридичних осіб, за рахунок коштів загального фонду кошторису на утримання позивача, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) позивачу на суму 22771,15 грн.
На підставі зазначених висновків акту ревізії відповідачем надіслано позивачу вимогу від 11.11.2013 року № 06-14/1539 про усунення вищезазначених порушень, серед яких позивачем оскаржуються:
- в установленому законодавством порядку відшкодувати за рахунок осіб, що допустили порушення, шкоду, що заподіяна внаслідок реалізації військового майна Держспецзв'язку за вартістю, нижчою від вартості майна у вигляді металобрухту;
- в установленому законодавством порядку відшкодувати за рахунок осіб, що допустили порушення, шкоду, заподіяну внаслідок виплати компенсації за одяг, взуття, обмундирування працівникам інших відокремлених підрозділів Держспецзв'язку
З метою встановлення осіб, якими допущено порушення законодавства, про які йдеться в акті ревізії, позивачем проведено службове розслідування та складено відповідний акт службового розслідування від 13.12.2013 року, згідно висновків якого: порушення, викладені в акті ревізії в частині реалізації надлишкового майна та компенсації за не отримане речове майно є необґрунтованими; вимоги відповідача від 11.11.2013 року № 06-14/153 є безпідставними; встановити осіб, якими допущено порушення законодавства, що відображені в акті ревізії згідно пунктів 2, 3 вимоги відповідача не є можливим.
Вважаючи дані пункти вимоги неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані пункти вимоги органу державного фінансового контролю суперечать нормам чинного законодавства, порушують права особи
З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно до п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Вирішуючи спір про визнання незаконною та скасування вимоги органів державної фінансової інспекції, колегія судді Вищого адміністративного суду України звертає увагу на позицію Верховного суду України, висловленого у Постанові №21-120а-15 від 21.04.2015, відповідно до якої органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У справі, що розглядається, орган державної фінансової інспекції пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
Зважаючи на вищесказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку, що вимоги органів державної фінансової інспекції України в частині відшкодування збитків не породжують прав та обов'язків для підконтрольної установи, а тому не підлягають скасуванню.
Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, однак при прийнятті рішення судом були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при мотивуванні та постановленні судового рішення, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні касаційної скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Державної фінансової інспекції України, треті особи: Державне спеціалізоване підприємство "Укрспецторг" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес капітал" , Приватне підприємство "Автоексперт" - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: