ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/2882/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В. ,

секретар Борілло Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014р. № Ф-2124-25, зобов'язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску позивачу, як фізичній особі-підприємцю, який обрав спрощену систему оподаткування.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.08.2014р. № Ф-2124-25. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, обрав спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Крім того, судами зазначено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІІ групи.

У зв'язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем виставлено вимогу № Ф-2124-25 від 07.08.2013р. про сплату недоїмки в розмірі 5431, 00 грн.

Вирішуючи спір та скасовуючи вказану вище вимогу суди виходили з того, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який отримує пенсію за вислугу років та досяг пенсійного віку відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - № 1058-ІV), тому він звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів не може з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 06.08.2011р.), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в аналізованій нормі ? пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Це право не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, в тому числі, на тих які досягли пенсійного віку для пенсії за віком.

Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.

На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентується Законом № 2262-ХІІ.

Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом статті 7 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Отже, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії передбачені Законом № 1058-ІV та Законом № 2262-ХІІ є різними державними пенсіями. Різниця при цьому обумовлюється юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ не розповсюджується на осіб, які отримують пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону № 2262-XII, не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку необхідного для пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014р. (справа № 21-59а14) та від 22.04.2014р. (справа 21-75а14).

Посилання позивача на те, що він є інвалідом ІІІ групи не може братися до уваги, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років. Доказів того, що у спірний період позивач отримував пенсію по інвалідності суду не надано.

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує судові рішення та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та в порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Пасічник С.С.

Швець В.В.