ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/10672/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

у справі №818/8657/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 №0005151720 про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 5588,18 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2013 №0005151720 у розмірі 3308,90 грн. та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2013 Конотопською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області винесено податкове повідомлення-рішення №0005151720 про визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 5588,18 грн.

Підставами для винесення такого рішення є висновок відповідача про те, що розрахунок орендної плати позивачем проводиться, виходячи з розміру нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Конотопської міської ради від 25.11.2008 (33 сесія 5 скликання), як це вказано у п. 9 договору оренди, а не з розміру нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Конотопської міської ради від 26.10.2011 (13 сесія 6 скликання). Тобто, починаючи з 01.01.2013, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 0,0968 га, відповідно до рішень міської ради має становити 186272,89 грн., а відтак, і розмір орендної плати за неї повинен збільшитися до 5588,18 грн.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки зміна умов договору оренди в установленому ст. 30 Закону України «Про оренду землі» порядку не проводилася, то обставини, на які посилається відповідач, як на підставу зміни розміру орендної плати, в даному випадку відсутні, а прийняте рішення Конотопської міської ради від 26.10.2011 (13 сесія 6 скликання) про нову нормативну грошову оцінку земель у м. Конотоп Сумської області не може бути підставою для зміни розміру орендної плати відповідно до змісту договору оренди, адже не є індексацією в законодавчому порядку грошової оцінки земель.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Нормою ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель», відповідно до абз. 5 ст. 5, якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 цього Закону).

Згідно ст. 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

При цьому, законодавець не передбачив можливості орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або можливі її результати, не зважаючи на двосторонній характер укладеного договору оренди.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Враховуючи передбачену змістом договору можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011) позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік, з урахуванням обмежень пп. 288.5.1 та пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, внаслідок недотримання позивачем наведених норм законодавства відповідачем було правомірно збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю та винесено податкове повідомлення-рішення, що не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)В.П. Юрченко