ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/800/50343/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Юрченко В.П.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Соковікової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014

у справі №810/1788/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СПЛАВ МВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014811504 від 31.10.2013; зарахувати суму в розмірі 181539,68 грн., сплачену ТОВ «СПЛАВ МВ» в період з 14.11.2013 по 15.11.2013 за актом перевірки з питань плати за землю №201/15-04 від 14.10.2013, який став підставою для складання податкового повідомлення-рішення №0014811504 від 31.10.2013, в рахунок сплати податків ТОВ «СПЛАВ МВ» майбутніх періодів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки встановлено, що платником податків невірно застосовано ставку податку орендної плати від нормативної грошової оцінки за земельну ділянку площею 8,8830 га за 2011 рік - на 51161,05 грн., за 2012 рік - на 51507,19 грн., за 2013 рік - на 45068,83 га. В обґрунтування даного твердження відповідачем зазначено, що рішенням Білогородської сільської ради від 12.01.2011 №37 затверджено нову нормативно-грошову оцінку землі в межах населених пунктів, і відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2575359,36 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що нормами Податкового кодексу України та Законом України «Про оренду землі» чітко встановлено, що розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Окрім того, судом встановлено, що рішення Білогородської сільської ради від 12.01.2011 №37, на яке посилається відповідач як на підставу для донарахуванням грошового зобов'язання ТОВ «СПЛАВ МВ» не було опубліковано, тобто не було доведено до відома населення, що власне, вказує на той факт, що у суб'єктів господарювання не може виникнути прав та обов'язків за таким нормативно-правовим актом, також із матеріалів справи не встановлено, що Білогородська сільська рада зверталась до позивача із пропозицією змінити умови договору (в частині розміру плати за землю), а тому у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Нормою ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель», відповідно до абз. 5 ст. 5, якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 цього Закону).

Згідно ст. 18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

При цьому, законодавець не передбачив можливості орендаря впливати на порядок проведення оцінки орендованої земельної ділянки або можливі її результати, не зважаючи на двосторонній характер укладеного договору оренди.

Згідно з п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Враховуючи передбачену змістом договору можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011) позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік, з урахуванням обмежень пп. 288.5.1 та пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, внаслідок недотримання позивачем наведених норм законодавства відповідачем було правомірно збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю та винесено податкове повідомлення-рішення, що не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЛАВ МВ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)В.П. Юрченко