ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" серпня 2016 р. м. Київ К/9991/21291/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Ємельянова В.І., Черпак Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованого аварійно-рятувального загону Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2011р. та ухвалу Севастопольского апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Спеціалізованого аварійно-рятувального загону Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а:
У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про зобов'язання виплатити йому грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2010 рік в розмірі 8379,67 грн., виплатити середній заробіток за період з 11.05.2010р. по 11.05.2011р. в розмірі 67033,28 грн. та зобов'язання оформити документи на перерахунок пенсії з урахуванням виплачених йому доходів за постановою суду та провести зміну вислуги років.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2011р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольского апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012р., позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2010 рік в розмірі 8379,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу на посаді начальника Спеціалізованого аварійно-рятувального загону ГУ МНС України в м. Києві.
Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.05.2010р. №366 позивача звільнено зі служби у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за підпунктом 3 пункту 99 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я) з правом носіння встановленої форми одягу.
Наказом ГУ МНС України в м. Києві від 07.05.2010р. №53 о/с позивача виключено із списків МНС України з 11.05.2010р. та знято з усіх видів забезпечення.
Згідно наказу Спеціалізованого аварійно-рятувального загону ГУ МНС в м.Києві від 14.05.2010р. № 47 о/с позивач, який звільнений зі служби у запас Збройних сил за за підпунктом 3 пункту 99 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (за станом здоров'я) з правом носіння встановленої форми одягу, вважається таким, що здав справи, матеріально-технічні цінності та посаду з 11.05.2010р.
Зазначено, що з 11.05.2010р. позивач був виключений із списків особового складу Загону та всіх видів забезпечення. Призначено виплатити йому оклад за посадою та оклад за спеціальним званням по 11.05.2010р., а також надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%, надбавку за вислугу років в розмірі 35% до посадового окладу та окладу за спеціальним званням, премію в розмірі 50% від посадового окладу, та зазначено, що щорічну відпустку за 2010 рік терміном 45 календарних днів позивач не використав, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік отримав.
29.06.2010р. позивачем подана скарга начальнику ГУ МНС України в м. Києві з проханням розібратися щодо грубих порушень законодавства під час звільнення його з лав МНС України, а саме: з ненаданням щорічної чергової відпустки або грошової компенсації за невикористану відпустку, з непроведенням повного розрахунку (неотриманням вихідної допомоги по звільненню).
Згідно довідки Спеціалізованого аварійно-рятувального загону ГУ МНС в м. Києві від 07.07.2010р. позивачу при звільненні на пенсію було проведено нарахування вихідної допомоги у розмірі 41080,56 грн., яка станом на 07.06.2010р. не виплачена через недостатність кошторисних призначень.
Листом ГУ МНС в м. Києві від 29.07.2010р. позивача повідомлено, що сума нарахованої йому допомоги при звільненні на пенсію становить 41080,56 грн. Остаточний розрахунок при звільненні з ним був проведений 14.07.2010р., а тому підстави для виправлення наказу про його звільнення та виплати індексації за час затримки розрахунку відсутні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки спеціальним законодавством, що регулює правовідносини з проходження служби в органах цивільного захисту, не передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а тому дане питання має бути врегульоване відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про відпустки».
Поряд з тим, судами не враховано, що порядок надання відпусток особам рядового і начальницького складу цивільного захисту, в тому числі невикористаної її частини, врегульовано Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту №629 від 21.07.2005р., а тому норми Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» на спірні правовідносини не поширюються.
Оскільки вказаним Положенням при звільненні компенсації за невикористану відпустку не передбачено, а тому висновки судів про задоволення позовних вимог в цій частині не можна визнати обгрунтованими.
Також безпідставними є висновки судів щодо поширення, відповідно до частини 3 статті 42 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», на спірні правовідносини законодавства про працю, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач до працівників органів і підрозділів цивільного захисту не належав, а проходив службу на посаді начальника Спеціалізованого аварійно-рятувального загону ГУ МНС України в м. Києві у спеціальному званні полковника служби цивільного захисту і за правилами статті 42 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» та Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту належав до осіб начальницького складу органів цивільного захисту.
Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу Спеціалізованого аварійно-рятувального загону Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2011р. та ухвалу Севастопольского апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012р. у даній справі скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Спеціалізованого аварійно-рятувального загону Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
В.І. Ємельянова
Ю.К. Черпак