ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/58275/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Черпіцька Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (надалі - позивач, Товариство, ПАТ «ПроКредит Банк») звернулося до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича (надалі - державний реєстратор, відповідач), в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення № 11455251 від 6 березня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
зобов'язати державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 11455251 державного реєстратора від 6 березня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2014 року - скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В цій частині прийнято нове рішення, яким позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково.
Зобов'язано державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву про державну реєстрацію права власності нежитлових приміщень (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 (дев'яносто дві цілих дві десятих) кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ПАТ «ПроКредит Банк» та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2014 року - залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Реєстратор звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, ухваливши нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Товариство надіслало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просило скаргу залишити без задоволення,а судові рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі положень договору іпотеки № 3250-ДІ 01 від 13 грудня 2007року, зі змінами та доповненнями від 29 травня 2013 року, укладеного між Товариством та ОСОБА_3 до позивача перейшло право власності на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення (в групі приміщень № 50 а) (в літ. А), загальною площею - 92,20 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нерухоме майно).
17 лютого 2014 року Товариство звернулось до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно
До заяви про державну реєстрацію права власності позивачем подано наступні документи:
довіреність на представника заявника;
документ, що посвідчує особу, яка звертається до органу державної реєстрації, та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;
документ про сплату державного мита;
договір іпотеки №3250-ДІ 01 від 13 грудня 2007 року, реєстровий номер 8625, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М. із змінами та доповненнями відповідно до Договору про внесення змін, реєстрованого за № 689, що посвідчений 29 травня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М.;
копія заяви, серія та номер 688, видана 29 травня 2013 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М. про згоду ОСОБА_5 на укладення договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 29 травня 2013 року, справжність підпису ОСОБА_5 на якій засвідчено нотаріально;
завірену в установленому порядку копію письмової вимоги серія та номер 579/1/13 від 15 квітня 2013 року про усунення порушення кредитних зобов'язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги, отриману іпотекодавцем - ОСОБА_5 15 квітня 2013 року;
документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, а саме: заяву № 687 від 29 травня 2013 року, справжність підпису боржника і іпотекодавця на якій засвідчено нотаріально;
відповідь ОСОБА_5 від 20 березня 2013 року на вимогу № 579/1/13 від 15 квітня 2013 року про згоду на набуття права власності ПАТ «ПроКредит Банк» на нежилі приміщення в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в п. 7.1.1. договору іпотеки;
технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10 липня 2007 року, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;
копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер: 4067986, виданий 29 травня 2013 року;
копія договору купівлі-продажу №8623 від 13 грудня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ніколенко В.М.;
копія реєстраційного посвідчення № 033965 від 19 грудня 2007 року, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;
рамкова угода № 3250 від 13 грудня 2007 року та договори про надання траншів № 1.36271/3250 від 13 грудня 2007 року, № 105.41194/3250 від 30 грудня 2009 року., № 105.41193/3250 від 30 грудня 2009 року, № 1.39371/3250 від 17 липня 2008 року;
копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ПроКредит Банк», статуту, довідки Головного управління статистики у м. Києві, виписки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до інформації станом на 6 березня 2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна постановою ВДВС Печерського РУЮ № 379/8 (ВП27889589) від 3 серпня 2011 року на майно ОСОБА_3 накладено арешт.
6 березня 2014 року державним реєстратором прийнято рішення № 11455251 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Відмова у державній реєстрації вмотивована тим, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця (на все майно іпотекодавця накладено арешт).
Не погоджуючись із даними рішенням, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у державного реєстратора підстав для відмови у державній реєстрації права власності за заявою Товариства, оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо майна іпотекодавця.
В частині зобов'язання державного реєстратора вчинити відповідні дії, суд першої інстанції зазначив про неможливість втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цій частині, а відтак відсутність підстав для їх задоволення.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи в частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 квітня 2014 року, прийшов до висновку про необхідність зобов'язання державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача.
Колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На момент прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулював Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (редакція від 1 січня 2014 року; надалі - Закон № 1952-IV).
Абзацом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявність обтяжень прав на нерухоме майно.
Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, на момент виникнення спірних відносин, визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (надалі - Порядок № 868).
Пунктом 20 Порядку № 868 (надалі в редакції від 17 жовтня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 868, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві № 379/8 (ВП27889589) від 3 серпня 2011 року накладено арешт на майно ОСОБА_3
У свою чергу, позивач подав заяву із відповідними документами державному реєстратору 17 лютого 2014 року, оскаржуване рішення прийнято Реєстратором 6 березня 2014 року.
Отже, враховуючи наявність обтяження на нерухоме майно, накладеного постановою виконавчої служби, суди попередніх інстанцій дійшли до неправильного висновку щодо відсутності у державного реєстратора підстав для відмови у здійсненні реєстраційної дії на нерухоме майно.
Також необхідно зазначити, що відповідно до пункту 46 Порядку № 868 наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотеко держателем.
Однак, суд не приймає до уваги посилання судів першої та апеляційної інстанцій та Товариства у касаційній скарзі на вищезазначений пункт Порядку № 868, оскільки в даному випадку заборона відчуження була встановлена не нотаріусом за договором іпотеки, а постановою державного виконавця. У свою чергу, накладення арешту на нерухоме майно є одним із видів обтяження, а не зареєстроване право чи вимога інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк», оскільки оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги щодо зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності та видати ПАТ «ПроКредит Банк» відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є похідними від вищенаведених, а тому також задоволенню не підлягають.
Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, але допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дахно Артема Миколайовича задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Кравцов О.В.
Судді Єрьомін А.В.
Черпіцька Л.Т.