ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/41220/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» пред'явило позов до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/000049/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митому оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/00025.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Сумської митниці Міндоходів від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/000049/2 про коригування митної вартості товарів, а також відмову в прийнятті митної декларації, митому оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/00025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Сумська митниця Державної фіскальної служби України, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 27 червня 2013 року між ТОВ «Дельта-2010» та GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Сингапур) було укладено договір поставки товару шин пневматичних гумових нових для вантажних автомобілів №D/2013-0627.

Пунктом 12 даного договору визначено, що умовами поставки товару є CIF Incoterms 2010 basis.

У листопаді 2014 року позивач здійснював ввезення на територію України товару на підставі митної декларації (МД) від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/002638, в якій задекларував товар, заявив його вартість у загальній сумі 81995,22 дол. США, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату митного оформлення (курс USD: 15,412417 грн.) становить 1263744,53 грн.

Розділом 20 Митної декларації визначено, що умови поставки товару - CIF (Одеса).

В підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було надано Сумській митниці контракт від 27 червня 2013 року №D/2013-0627, рахунок фактуру (комерційного інвойсу) від 18 вересня 2014 року №Т1404977В; морський транспортний документ від 23 вересня 2014 року (код 2710); міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 07 листопада 2014 року №№ 069 та 701 (код 2730); сертифікати відповідності від 30 січня 2014 року та від 13 листопада 2014 року (код 5111); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 23 вересня 2014 року № 2710 (код 5504); сертифікат походження товару від 22 вересня 2014 року.

Оскільки під час здійснення митного контролю посадовими особами митниці були виявленні розбіжності та неточності у поданих документах, 17 листопада 2014 року Сумською митницею було витребувано у декларанта додаткові документи, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу Сумської митниці декларантом були подані платіжне доручення в іноземній валюті від 26 вересня 2014 року № 373; пакувальний лист від 17 вересня 2014 року; страховий поліс від 22 вересня 2014 року; митна декларація країни відправлення від 15 вересня 2014 року; прайс-лист виробника.

Оскільки додатково подані декларантом документи розбіжностей у документах, що підтверджували заявлену митну вартість товарів, не усунули, 17 листопада 2014 року Сумською митницею було прийнято рішення № 805170000/2014/00025 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом.

На підставі даного рішення про коригування митної вартості товару 17 листопада 2014 року Сумською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митому оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805170000/2014/00025.

17 листопада 2014 року декларант позивача подав до Сумської митниці нову митну декларацію № 805170000/2014/002645, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу щодо коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом - 24909,21 грн. (дані обставини не заперечувались сторонами та підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації).

У зв'язку з цим уповноваженою особою Сумської митниці Міндоходів прийнято рішення про завершення митного оформлення товару позивача, пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг шляхом проставляння відповідного штампу на митній декларації 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/002645.

Різниця між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною договору, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, склала 24909,21 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, що декларантом позивача було надано всі необхідні документи в підтвердження заявленої митної вартості, а сумніви митниці, щодо правильності визначення митної вартості декларантом позивача є непідтвердженими, вимоги митного органу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості - безпідставними.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи у пункті 12 договору поставки №D/2013-0627 від 27 червня 2013 року зазначено, що умовами поставки товару є CIF Incoterms 2010 basis, у рахунку фактурі (комерційному інвойсі) від 18 вересня 2014 року №Т1404977В спосіб доставки визначено CIF (Одеса), у розділі 20 Митної декларації № 805170000/2014/002638 від 17 листопада 2015 року зазначено, що умови поставки товару - CIF (Одеса).

Разом з цим, зі змісту митної декларації країни відправлення від 15 вересня 2014 року вбачається, що товар відправлявся із Сінгапуру способом доставки FOB.

Спосіб доставки FOB означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики втрати чи ушкодження товару повинен нести покупець.

Спосіб доставки CIF означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від продавця на покупця. За умовами CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що способи доставки FOB та CIF включають в себе різні обсяги взаємних прав та обов'язків для продавця та покупця, що в кінцевому результаті впливає на митну вартість товару.

Оскільки надані декларантом документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, митним органом в результаті проведених консультацій було запропоновано декларанту надати додаткові документи в підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Додатково надані декларантом позивача документи неточності, що були виявленні митним органом, не усунули.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Сумська митниця, прийнявши рішення Сумської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/000049/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митому оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/00025 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до неправильного висновку, визнавши рішення відповідача від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/000049/2 про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови від 17 листопада 2014 року № 805170000/2014/00025 протиправними.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: