ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/19150/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівГоляшкіна О.В. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до УПФ України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Просив визнати протиправним та скасувати рішення УПФ України в

м. Краматорську Донецької області від 26 грудня 2012 року № 1025, яким до нього застосовані фінансові санкції у сумі 2527,27 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФ України в м. Краматорську Донецької області від 26 грудня 2012 року № 1025 щодо застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду в сумі 2527,27 грн.

У касаційній скарзі УПФ України в м. Краматорську Донецької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 грудня 2012 року службовими особами УПФ України в м. Краматорську Донецької області складено акт № 842 перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, в якому відображено факт несвоєчасного подання останнім відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

26 грудня 2012 року на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем прийнято рішення № 1025 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили із того, що органи Пенсійного фонду з 01 січня 2011 року за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, не вправі нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року

№ 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України.

Такий висновок судів є помилковим.

Закон № 1058-ІV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 цього Закону установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Строки сплати страхових внесків визначені статтею 20 Закону № 1058-ІV, згідно з якою страхувальники (роботодавці) зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вищезазначених платників є календарний місць.

Відповідальність за своєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року

№ 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

3 дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.

У період до перетворення Пенсійного фонду на неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV "Прикінцеві положення "Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" завдання та функції Пенсійного фонду та його територіальних органів щодо збору та ведення обліку єдиного внеску виконують відповідно Пенсійний фонд та головні управління ПФУ в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, управління ПФУ в районах, містах, районах у містах.

Згідно з частиною сьомою розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за правопорушення, яке допущено у 2007 році.

Фінансові санкції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 застосовані у межах, визначених пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV.

Отже, правових підстав для задоволення позову у судів не було, оскільки суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначені законом.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Швед Е.Ю.