ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/9959/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівГоляшкіна О.В. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення коштів за касаційною скаргою Макіївського міського центру зайнятості Донецької області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Макіївський МЦЗ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Макіївський МЦЗ в Донецькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до ОСОБА_4 про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачу було незаконно нарахована та сплачена допомога по безробіттю в період знаходження його на обліку в центрі зайнятості, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 22 серпня 2011 року по час звернення до суду останній являвся підприємцем.

Вважає, що ОСОБА_4 при реєстрації у центрі зайнятості свідомо надав неправдиві відомості для отримання допомоги по безробіттю.

Просив суд стягнути з ОСОБА_4 кошти, виплачені йому як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у сумі 10 389,47 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Макіївський МЦЗ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття судом касаційної інстанції рішення, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що 30 серпня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Макіївського МЦЗ із заявою про надання йому статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом від 06 вересня 2012 року № НТ120906 ОСОБА_4 було надано статус безробітного.

Відповідно до наказу від 12 жовтня 2012 року № НТ121012 відповідачу призначено допомогу по безробіттю.

У відповідності до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДПА України 13 лютого 2009 року № 60/62 спеціалістом Макіївського МЦЗ на підставі звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України встановлено факт подання недостовірних даних безробітним, а саме, безробітний ОСОБА_4 з 22 серпня 2011 року, зареєстрований як підприємець і його не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що складено акт від 11 липня 2013 року № 34.

Наказом Макіївського МЦЗ від 07 серпня 2013 року № 322 прийнято рішення про відшкодування виплачених сум матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_4 на підставі недостовірних даних відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Листом центру зайнятості від 09 серпня 2013 року № 04-11/5206 ОСОБА_4 було запропоновано у добровільному порядку повернути кошти, які він отримав у період з 06 вересня 2012 року по 30 червня 2013 року у сумі 10 389,47 грн.

Відповідач у добровільному порядку кошти в сумі 10 389,47 грн. позивачеві не повернув.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, та залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, виходили із того, що не внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємницької діяльності з наявним фактичним припиненням підприємницької діяльності не може вважатися фактом зайнятості особи, та як слідство, сума наданої допомоги по безробіттю повинна повертатися як незаконно отримана.

Такий висновок, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, судами зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права з огляду на таке.

Частинами другою та третьою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з підпунктом "б" частини третьої статті 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-Х11 "Про зайнятість населення" (у редакції, яка діяла на час прийняття рішення про визнання відповідача безробітним та призначення йому допомоги по безробіттю) до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Вказана норма відносить підприємців (суб'єктів господарювання) до зайнятого населення, які самостійно забезпечують себе роботою шляхом проведення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_4 на день реєстрації в Центрі зайнятості як безробітного, був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Припинення державної реєстрації підприємницької діяльності ОСОБА_4 відбулося лише 15 листопада 2013 року.

При реєстрації у Центрі зайнятості ОСОБА_4 свідомо не повідомив про те, що він значиться зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особи, а отже навмисне приховав ці відомості від Центру.

Ці обставини підтверджуються копією заяви ОСОБА_4 до Макіївського МЦЗ від 06 вересня 2012 року, яка знаходиться у матеріалах даної справи.

Таким чином, статус безробітного ОСОБА_4 був наданий незаконно, оскільки останній як суб'єкт підприємницької діяльності був віднесений до категорії зайнятого населення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, про те, що ОСОБА_4 на момент надання йому статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю підприємницькою діяльністю не займався і був фактично безробітним, оскільки визначальним у цьому випадку відповідно до положень Закону України "Про зайнятість населення" є не фактична підприємницька діяльність, а той факт, що він відносився до категорії зайнятого населення.

Виплата ОСОБА_4 допомоги по безробіттю у сумі 10389,47 грн. підтверджується довідкою Макіївського МЦЗ від 30 серпня 2013 року. Спору щодо суми виплаченої ОСОБА_4 допомоги по безробіттю між сторонами немає.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Суди не виконали вимог вказаного процесуального закону й постановили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню.

Оскільки обставини справи встановлені повно і всебічно, а суди першої та апеляційної інстанцій лише порушили норми матеріального права, то колегія суддів вважає можливим ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Макіївського міського центру зайнятості Донецької області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року в адміністративній справі за позовом Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення коштів скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення.

Позов Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 кошти, які виплачені йому як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 10389,47 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Швед Е.Ю.