ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/19407/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 22 травня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року,
встановив:
26 червня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати право на надбавку за участь у бойових діях з 01 січня 2000 року у розмірі 324,84 грн., з 01 січня 2001 року - 373,15 грн., з 01 січня 2002 року - 402,00 грн., з 01 січня 2003 року - 402,00 грн., з 01 січня 2004 року - 427,03 грн., з 01 січня 2005 року - 498,00 грн.; зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням права на надбавку за участь у бойових діях; зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат виплатити позивачу недоотриману суму за період з 01 січня 2000 року, що утворилась внаслідок перерахунку.
Позов обґрунтував тим, що він є учасником бойових дій і відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» та «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком. Вважав, що вказана надбавка має виплачуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законами України про затвердження прожиткового мінімуму на 2000-2005 роки, однак відповідач здійснював її виплату в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, які є значно меншими за встановлені цими законами розміри.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 20 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 вересня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2011 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи позивач свої вимоги уточнив та просив:
- визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату при нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, в частині застосування в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, постанов Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року та № 01 від 03 січня 2002 року;
- визнати право на щомісячне підвищення до пенсії як учаснику бойових дій з 01 липня 2006 року у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України № 5458-IV від 03 березня 2005 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної позивачу пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій на 150 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та з 01 січня 2006 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при перерахунку пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для учасників бойових дій керуватись розміром мінімальної пенсії за віком, що встановлюється законами України та виплачувати позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо виплати не в повному розмірі ОСОБА_4 підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року. У задоволенні решти позову відмовлено. При цьому, суд відмовив у задоволенні позову за період з 01 січня 2000 року по 15 серпня 2011 року у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2012 року змінено в частині підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області і прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судами не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02 листопада 2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
У запереченні на касаційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, з підстав її необґрунтованості.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що з 1999 року ОСОБА_4 призначено пенсію за вислугу років як військовослужбовцю. Позивач також є учасником бойових дій, у зв'язку з чим його пенсія підвищувалась виходячи зі встановленої постановами Кабінету Міністрів України розрахункової величини з наступним збільшенням її розміру в сумі 24,93 грн., а з 01 жовтня 2003 року - 29,87 грн.
Вирішуючи спір в частині вимог позивача до Одеського обласного військового комісаріату, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач неправомірно виплачував позивачу підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, оскільки при визначенні розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягають положення частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанов Кабінету Міністрів України, які звужують встановлений законом обсяг прав позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, визначений у статті 99 КАС України за період з 01 січня 2000 року по 15 серпня 2011 року, оскільки позивач звернувся з вимогами до територіального управління Пенсійного фонду України лише 15 лютого 2012 року та не просив поновити пропущений строк.
Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції та вказав, що ОСОБА_4 звернувся до суду в червні 2006 року, а в лютому 2012 року лише уточнив позовні вимоги з урахуванням змін законодавства. Відмовляючи у задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд виходив з того, що з 01 січня 2007 року функції з призначення, виплати та перерахунку пенсії, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передано територіальним органам Пенсійного фонду України. Оскільки у період з 2000 по 2006 рік органи Пенсійного фонду України не здійснювали функції з виплати пенсії особам, які отримують пенсію відповідно до вказаного Закону, апеляційний суд відмовив у позові за такий період. Стосовно вимог позивача за період з 01 січня 2007 року суд також не зайшов відстав для їх задоволення, так як починаючи з 01 липня 2006 року позивач має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визначений Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (у редакції, що діяла станом на час розгляду і вирішення справи судами) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Враховуючи, що позивачем не наведено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і судами не встановлено таких причин, розгляду підлягали позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 26 грудня 2005 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Стосовно позовних вимог позивача за період з 01 січня 2000 року по 25 грудня 2005 року, то їх слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 11 жовтня 2005 року) учасникам бойових дій пенсії за вислугу років підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Аналогічне положення закріплено в частині 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», редакція якої була чинною до 1 липня 2006 року.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком вперше визначений на законодавчому рівні в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 23 грудня 2004 року № 2291-IV, який набрав чинності з 12 січня 2005 року, та встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
До 12 січня 2005 року, з огляду на відсутність законодавчо визначеної величини мінімальної пенсії за віком, обчислення відповідних надбавок (підвищень) до пенсії правомірно проводилося виходячи з розрахункових величин, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05 жовтня 2005 року статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції. Відповідно до цього Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема, учасникам бойових дій на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України від 05 жовтня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначені зміни, внесені до частини 4 статті 12 цього Закону, набули чинності з 01 липня 2006 року.
Таким чином застосування відповідних постанов Кабінету Міністрів України для визначення величини мінімальної пенсії за віком після 12 січня 2005 року не відповідає вимогам частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому в період з 12 січня 2005 року по 01 липня 2006 року ОСОБА_4 мав право на отримання пенсії з урахуванням надбавки як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком.
Водночас, оскільки захист порушених прав позивача можливий з 26 грудня 2005 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню з цієї дати і до 01 липня 2006 року, оскільки після цієї дати решта позовних вимог стосувались виплати підвищення до пенсії для учасників бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, що не було передбачено законом.
Згідно зі статтею 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який набрав чинності з 1 січня 2007 року, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ «Ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, з 1 січня 2007 року саме органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо виплати не у повному обсязі ОСОБА_4 підвищення до пенсії як учаснику бойових дій та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком в період з 26 грудня 2005 року по 01 липня 2006 року.
З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з цим та виходячи з приписів статті 229 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково та про залишення позову без розгляду в частині.
Керуючись статтями 222, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2015 року.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо виплати не у повному обсязі ОСОБА_4 підвищення (надбавки) до пенсії як учаснику бойових дій у період з 26 грудня 2005 року по 01 липня 2006 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 підвищення (надбавки) до пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком у період з 26 грудня 2005 року по 01 липня 2006 року.
У задоволенні решти позову відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 01 січня 2000 року по 25 грудня 2005 року залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.