ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/28389/14

К/800/27753/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Донця О.Є.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

за участю представника Національного університету «Львівська політехніка» - Машкаринець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року у справі за

за позовом Національного університету «Львівська політехніка» (надалі також - Університет)

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (надалі також - Інспекція)

про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

Університет звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування постанови №1 ф/88-ю від 23.11.2012 року про накладення штрафу у розмірі 100620 грн. та припису №2ф/ю від 09.11.2012 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм державних стандартів та правил. Позов мотивував необґрунтованістю винесених постанови та припису. Вважає, що у декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованій 15.08.2012 року, були зазначені достовірні данні, оскільки архітектурно-планувальне завдання №198 від 02. 04.2007 року, внесене у графу декларації щодо містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, було чинним на момент її реєстрації.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача, постановою від 27 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року, позов задовольнив. Визнав протиправними постанову №1 ф/88-ю від 23.11.2012 року про накладення штрафу та припис №2ф/ю від 09.11.2012 року.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій Інспекція та громадська організація, звернулись з касаційними скаргами, у яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекцією, за результатами проведення позапланової перевірки щодо дотримання Університетом вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності було складено акт від 09.11.2012 року, відповідно до якого Університетом було наведено недостовірні дані у декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку з гаражами, стоянками на розі вул.. І. Карпинця - вул. Ген. О. Засядька у м. Львові, зареєстровану інспекцією 15. 08.2012 року. В графі декларації «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» були внесені дані архітектурно-планувального завдання №198 від 02.04.2007 року, виданого Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, які не є містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки.

09.11.2012 року Інспекцією винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якого Університет зобов'язано вжити заходів щодо виконання вимог статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

23.11. 2012 року Інспекцією прийнято постанову №1ф/88-ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої на Університет на підставі абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за наведення у декларації недостовірних даних накладено штраф у розмірі 100620 грн.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 №509-ІV цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпунктів 2, 4 пункту 4, абзаців третього та четвертого підпункту 1 та підпункту 2 пункту 7, підпунктів 1 - 4 та абзацу п'ятого підпункту 6 пункту 9, абзаців сьомого та восьмого підпункту 2, підпунктів 5, 10, 11, 13, 16, 17, 20 пункту 10 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, вихідні дані (архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення) та дозвіл на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності підпунктів, вказаних у першому реченні цього пункту, зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а щодо об'єктів містобудування, будівництво яких розпочато, - до завершення їх будівництва.

Зазначений Закон набрав чинності з моменту опублікування, тобто 15.10.2008 року.

Отже строк дії вихідних даних, в тому числі і архітектурно-планувального завдання від 02.04.2007 року було визначено до 15.10.2010 року.

17.02.2011 року було прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011 року.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень цього Закону вихідні дані для проектування, експертні висновки до проектно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проектів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, враховуючи, що на час набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дворічний термін чинності вихідних даних, у цьому випадку архітектурно-планувального завдання від 02.04.2007 року збіг, судова колегія вважає помилковими висновки судів попередніх інстанції про чинність архітектурно-планувального завдання на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, а тому останнє не могло бути використано як містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки при реєстрації декларації.

Наведене дає підстави для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та помилкове скасування судами оскаржуваних постанови та припису Інспекції.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області та громадської організації «Правозахисний центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець