ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2016 р. м. Київ К/800/19255/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Вищого професійного училища № 17 до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги та визнання недійсним акту, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Вище професійне училище № 17 пред'явило позов до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області (далі - ДФІ в Дніпропетровській області) про

визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги ДФІ в Дніпропетровській області від 29 квітня 2013 року №04-03-05-15/5680 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження державної власності та фінансів»;

визнання недійсним акту ДФІ в Дніпропетровській області від 29 березня 2013року за № 03-21/3 в частині порушень, визначених пунктами 2, 3, 4, 5, 6 вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання акту ревізії фінансово-господарської діяльності у Вищому професійному училищі №17 ДФІ в Дніпропетровській області від 29 березня 2013 року №03-21/3 в частині порушень, визначених пунктами 2,3,4,5,6 вимоги від 29 березня 2013 року № 04-03-05-15/5680, закрито.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу ДФІ в Дніпропетровській області від 29 квітня 2013 року № 04-03-05-15/5680 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження державної власності та фінансів» в частині пунктів 3,5,6. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ДФІ в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ДФІ в Дніпропетровській області, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Дніпропетровській області на I квартал 2013 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вищого професійного училища № 17 за період з 01 лютого 2011 року по 31 січня 2013 року з питань збереження і використання державної власності та фінансів. За результатами ревізії ДФІ в Дніпропетровській області складено акт від 29 березня 2013 року № 03-21/3.

29 квітня 2013 року ДФІ в Дніпропетровській області винесено вимогу № 04-03-05-15/5680 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження державної власності та фінансів», відповідно до якої відповідач вимагає від позивача:

провести відшкодування шляхом перерахування коштів з реєстраційного рахунку спеціального фонду училища в дохід державного бюджету за кодом 21080500 «Інші надходження» у зв'язку із встановленням завищення фактичних витрат на харчування за рахунок асигнувань загального фонду без відновлення видатків загального фонду, що призвело до необґрунтованого списання продуктів харчування за загальним фондом замість спеціального фонду на суму 67273,93 грн. (пункт 2);

стягнути з осіб, винних у надлишковому використанні коштів стипендіального фонду на виплати учням матеріальної допомоги та заохочень на суму 38709,78 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 3);

відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 29264,0 грн. за фізичними особами щодо яких здійснено безпідставні витрати у зв'язку з встановленням, що працівникам училища небгрунтовано надавалися пільги з оплати за мешкання в гуртожитку, внаслідок чого закладом недоотримано власних надходжень на суму 27602,47 грн. та покрито витрати сторонніх фізичних осіб за спожиті комунальні послуги - 1661,53 грн. Провести претензійно-позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні плати за проживання в гуртожитку та покритті витрат фізичних осіб, шкоду в сумі 29264,0 грн. у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 4);

відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату в сумі 29900,23 грн., в тому числі по розрахунках з бюджетом 12458,43 грн. В іншому випадку провести претензійно-позовну роботу з орендарем щодо отримання несплачених коштів або стягнути з осіб, винних у недоотриманні університетом орендної плати, шкоду в порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (пункт 5);

стягнути зайво виплачені кошти в сумі 5643,0 грн. з особи, яка їх безпідставно отримала, в порядку претензійно-позовної роботи у зв'язку із встановленням зайвої виплати премії директору Вищого професійного училища № 17 ОСОБА_4 у розмірі більшому, ніж визначено наказом - 5643, 00 грн. В іншому разі - відшкодувати порушення за рахунок посадових осіб, що допустили зайву грошову виплату (ст. 133 Кодексу законів про працю України) (пункт 6).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність пунктів 3, 5, 6 оскаржуваної вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки витрати на харчування понесені позивачем у 2011 році, такі витрати повинні відображатись у Звіті про виконання загального фонду кошторису установи за 2011 рік, однак позивач жодних обґрунтувань перенесення вказаних витрат до звіту за 2012 рік не навів. Крім того, суд зазначив, що згідно розрахунку, наведеного в акті перевірки, здійсненого на підставі наданої позивачем документації встановлено, що в канікулярний період (липень, серпень 2012 року) дітям пільгової категорії видавались сухі пайки на загальну суму 28056,53 грн., при цьому видатки на зазначені цілі повинні проводитися за рахунок загального фонду, але вбачається, що вказані видатки списано на рахунок 801 (ЗФ) за вищезазначені місяця у сумі 8003,82 грн, а на рахунку 813 (СФ) списано видатків у сумі 20055,71 грн. Таким чином видатки на харчування, передбачені для дітей пільгової категорії, не враховані до спеціального фонду лише за липень-серпень 2012 року, поряд з тим вказані видатки списано в рахунок спеціального фонду під час загального розрахунку відхилень за 2012 рік, проведений відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державні гарантії у вигляді пільг педагогічним працівникам підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету у відповідному порядку, при цьому компенсація таких пільг за рахунок інших надходжень бюджетних організацій не передбачена.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги про усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, ДФІ в Дніпропетровській області винесено вимогу від 29 квітня 2013 року за № 04-03-05-15/5680 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження державної власності та фінансів». При цьому оскаржувані пункти вимоги вказують, зокрема, на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 15 квітня 2014 року у справі № 21-63а14, від 07 жовтня 2014 року у справі № 21-368а14, від 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, від 07 липня 2015 року у справі № 818/1365/13-а, від 10 лютого 2015 року у справі № 21-632а14.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи, однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Вищого професійного училища № 17 до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги та визнання недійсним акту відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 235- 244-2 КАС України.

Судді: