ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року Справа № 800/400/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді Юрченко В.П., Суддів: Вербицької О.В., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О., секретар судового засідання - Іванов Д.О., за участю: представника відповідача - Ліходій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо невжиття дієвих заходів стосовно внесення до Верховної Ради України подання про звільнення у відставку судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2;

- зобов'язати Вищу раду юстиції внести протягом місяця до Верховної Ради України подання про звільнення у відставку суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2

В обґрунтування позовних вимог вказав, що будучи обраним безстроково на посаду судді Вищого адміністративного суду України та маючи загальний безперервний стаж на посаді судді (арбітра) 25 років, подав заяву до Вищої ради юстиції щодо внесення Верховній Раді України подання про звільнення його у відставку, проте, всупереч вимог законодавства України, відповідач допустив протиправну бездіяльність, шляхом невнесення протягом 14 місяців вказаного подання на розгляд законодавчому органу.

Позивач в судове засідання не з'явився, разом з тим надіслав до суду заяву, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог та просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням та доповненням до них, значивши про те, що при виконанні визначених Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду юстиції» повноважень щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку, Вищою радою юстиції не було допущено протиправних дій або бездіяльності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази у справі, колегія суддів приходить до наступного.

Постановою Верховної Ради України від 17 листопада 2011 року № 4048-VI ОСОБА_2 обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

14 липня 2014 року Вищим адміністративним судом України, супровідним листом № 919/9/14-14 направлено до Вищої ради юстиції перелік документів стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 у зв'язку з подачею ним заяви про відставку.

У вказаний перелік документів входили, зокрема, заяви ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку та до Вищої ради юстиції щодо внесення подання про звільнення його з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Зазначені документи отримані відділом документального забезпечення і контролю Вищої ради юстиції 14 липня 2014 року за вх. № 289/0/6-14.

Проте, 11 квітня 2014 року з набранням чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової системи в Україні» припинились повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у даному органі за посадою.

12 лютого 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», який передбачав внесення змін, зокрема, до Закону України «Про Вищу раду юстиції», що в свою чергу стало передумовою формування нового складу Вищої ради юстиції, яка з 04 червня 2015 року розпочала роботу в складі 17 членів.

14 липня 2015 року секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад вирішила відкласти розгляд матеріалів про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку з підстав встановлення наявності скарг на дії позивача та відсутність результатів їх розгляду.

23 листопада 2015 року вказана секція дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого адміністративного суду України у відставку.

На час розгляду справи зазначене рішення секції не розглянуто, тобто по заяві ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року подання до Верховної ради України про звільнення у відставку не направлено.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не спростовано наявність протиправної бездіяльності при розгляді заяви ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України від 28 червня 1996 року, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), Законом України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (далі - Закон № 22/98-ВР), Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженим рішенням Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15 (далі - Регламент) та Законом України «Про справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII).

Статтею 100 Закону № 2453-VI (в редакції від 01 травня 2014 року) передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно з пунктом 9 частини п'ятою статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Пунктом першим частини першої статті 131 Конституції України закріплено повноваження Вищої ради юстиції вносити подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Відповідно до частини першої статті 109 Закону № 2453-VI (в редакції від 01 травня 2014 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається відповідно до статті 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Стаття 131 цього Закону регламентує, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 109 Закону № 2453-VI (в редакції від 01 травня 2014 року) встановлено, що заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Також, слід зазначити, що аналогічні положення закріплені в чинній редакції Закону № 2453-VI (статті 120, 135).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач дотримався особливого порядку передбаченого законодавством України для звільнення судді у відставку, проте протягом 18 місяців з моменту реєстрації заяви ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року рішення про внесення подання Верховній Раді України про його звільнення не було прийнято, що дає підстави для висновку про вчинення протиправної бездіяльності.

Представник відповідача зазначає у своїх запереченнях та доповнені до них, що Вищою радою юстиції не було допущено бездіяльності з цього приводу, оскільки 11 квітня 2014 року припинились повноваження членів даного органу (крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою) і тільки 04 червня 2015 року орган розпочав діяльність у новому складі з 17 членів. В подальшому, а саме: 14 липня 2015 року секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад вирішила відкласти розгляд матеріалів про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку з підстав встановлення наявності скарг на дії позивача та відсутність результатів їх розгляду.

З вказаними доводами колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 192-VIII передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно частини першої статті 86 Закону № 2453-VI (в редакції від 01 травня 2014 року) дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до частина чотирнадцятої статті 86 вказаного Закону Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції".

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку (стаття 43 Закону № 22/98-ВР в редакції від 19 квітня 2014 року).

Отже, як стверджує представник відповідача, звернення та скарга ОСОБА_4 датовані 8 травня 2014 року та 24 вересня 2014 року, що свідчить про пропуск встановленого строку притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності (у разі визнання скарги обґрунтованою) згідно відомостей викладених у них.

Крім того, як стверджує представник відповідача, дисциплінарна секція Вищої ради юстиції на засіданні від 01 грудня 2015 року за результатами розгляду вказаних звернення та скарги, дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції відмовити у відкритті дисциплінарного провадження, зокрема, стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2

Інші скарги та звернення на які посилається представник відповідача, як на підставу тривалого (понад 18 місяців) не внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача у відставку, суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету розгляду по даній справі, адже були отримані Вищою радою юстиції після 14 липня 2015 року.

Також, колегія суддів наголошує на тому, що згідно з пунктом 53 Регламенту Вищої ради юстиції, який розроблено відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції України», (затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15), - якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою внесене подання про звільнення судді з інших підстав, розгляд питання по суті зупиняється до прийняття рішення за внесеним поданням, проте доказів внесення такого подання до суду не надано. Тобто, судом не встановлено жодних законних підстав для відкладення розгляду заяви ОСОБА_2 про звільнення.

Виходячи з загальних засад права, бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це певна форма його поведінки, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків і згідно з законодавством України.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Вища рада юстиції допустила бездіяльність, не розглянувши заяву ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року протягом строку передбаченого частиною третьою статті 109 Закону № 2453-VI (в редакції від 01 травня 2014 року), а тому позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради юстиції щодо невжиття дієвих заходів стосовно внесення до Верховної Ради України подання про звільнення у відставку судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 на підставі заяви від 27 лютого 2014 року є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що відповідач, не направляючи подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 порушує конституційний принцип права на працю, відповідно до якого, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Поданням заяви про звільнення з посади судді, позивач виразив волевиявлення припинити роботу, а тому бездіяльність відповідача щодо не прийняття будь-якого рішення щодо його звільнення дає підстави вважати про певний примус до виконання роботи, та позбавляє позивача права вільно обирати працю.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Вищої ради юстиції внести протягом місяця до Верховної Ради України подання про звільнення у відставку суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Повноваження Вищої ради юстиції вносити подання про звільнення суддів з посад передбачені Конституцією України, Законом № 22/98-ВР та Регламентом.

Як вже зазначалось, статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада юстиції (яка складається з двадцяти членів), до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

В частині другій статті 31 Закону № 22/98-ВР закріплено, що рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1-3, 7-9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів. У разі звернення судді з заявою про звільнення з посади за власним бажанням Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з'ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

Частиною першої статті 27 зазначеного Закону встановлено, що актом Вищої ради юстиції є подання про звільнення суддів з посади.

Тобто, подання про звільнення з посади судді є рішенням засідання колегіального органу за результатами розгляду заяви про звільнення. Суд вважає, що такі повноваження відповідача дискреційними.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача внести подання до Верховної Ради України протягом місяця є передчасними, а тому суд, в урахуванням приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту порушеного права, шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року про звільнення з посади судді у відставку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи досить тривалий строк протиправної бездіяльності відповідача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення шляхом зобов'язання відповідача надати суду звіт про виконання даного судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 2-12, 69, 160-163, 171-1, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Вищої ради юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вищої ради юстиції щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року про звільнення у відставку.

Зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути заяву ОСОБА_2 від 27 лютого 2014 року про звільнення у відставку.

Зобов'язати Вищу раду юстиції подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді О.В. Вербицька

О.В. Карась

А.О. Рибченко

М.О. Федоров