ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/65420/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі № 338/1044/14-а

за позовом ОСОБА_5

до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_5 врахувавши період роботи з 1 жовтня 1979 року по 30 вересня 1991 року, з 1 жовтня 1991 року по 30 січня 1998 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок пенсії, що виплачується позивачу, з урахуванням пільгового стажу з 1 серпня 2014 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року скасовано постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2014 року. Позовні вимоги ОСОБА_5 за період з 29 січня 2004 року по 31 липня 2014 року залишено без розгляду. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області в перерахунку пенсії позивачу протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, врахувавши період роботи з 1 жовтня 1979 року по 30 вересня 1991 року, з 1 жовтня 1991 року по 30 січня 1998 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців, починаючи з 1 серпня 2014 року.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області. Позивачу призначено пенсію як державному службовцю в органах місцевого самоврядування.

5 травня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» в якому просив надати інформацію, чи дійсно розрахунок розміру його пенсії здійснюється із застосуванням районного коефіцієнту і Північної надбавки.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області від 8 травня 2014 року №2/Л-7 позивачу повідомлено, що йому призначена та виплачується пенсія відповідно до норм Закону України «Про державну службу», а підстав для застосування положень чинного законодавства, які передбачають нарахування розміру пенсії із обчисленням стажу роботи в районах Крайньої Півночі немає.

1 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за віком.

Розпорядженням від 4 серпня 2014 року №136759 позивача переведено на пенсію за віком, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, проте перерахунок пенсії проведено без зарахування стажу роботи позивача за період 1 жовтня 1979 року по 30 вересня 1991 року, з 1 жовтня 1991 року по 30 січня 1998 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців.

Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду та просив задовольнити його позовні вимоги щодо перерахунку розміру його пенсії з урахуванням пільгового стажу за вказаний період з січня 2004 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі за період його роботи з 1 жовтня 1979 року по 30 вересня 1991 року, з 1 жовтня 1991 року по 30 січня 1998 року, оскільки, працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі, останній користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи вимоги позивача, суд апеляційної інстанції керувався аналогічними мотивами, проте вирішив питання застосування строків та залишив частину вимог, що охоплюють період з 29 січня 2004 року по 31 липня 2014 року без розгляду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1- 4).

Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Суди встановили, що ОСОБА_5 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт слюсарем по ремонту бурового обладнання, інженером, начальником, заступником начальника цеху, заступником начальника бази виробничого обслуговування з 6 березня 1972 року по 1 грудня 1994 року на Україні та вахтово-експедиційним методом в Західному Сибіру з них: з 6 березня 1972 року по 30 вересня 1979 року - робота на Україні; з 1 жовтня 1979 року по 30 вересня 1991 року - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області; з 1 жовтня 1991 року по 1 грудня 1994 року - робота вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області), що підтверджується записами в трудовій книжці та довідками, виданими Прикарпатським управлінням бурових робіт публічного акціонерного товариства «Укрнафта» від 28 квітня 2014 року за № 10-518 та від 5 червня 2014 року за №10-740.

У довідці від 28 квітня 2014 року за № 10-518 вказано, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів у місяць у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах по 12 годин за добу. До заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалися додаткові відпустки.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що на позивача як на працівника, який працював вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1- 4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-3324а15.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.