ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2015 р. м.Київ К/800/54338/13

К/800/54480/13

К/800/55265/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю:

прокурора - Чубенко В.В.,

представника відповідача-1 - Богач М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури міста Одеси про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Приватне підприємство «Вестра» звернулося до суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27 червня 2013 року, просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2956811,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 грн., та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2956811,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про необґрунтоване збільшення на вимогу митниці митної вартості товару та її визначення за резервним методом, що потягло надмірну сплату мита та податку на додану вартість, вказував про неправомірну бездіяльність Південної митниці щодо неприйняття рішення про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено; визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 грн.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили із необґрунтованого визначення митної вартості товару за резервним методом за наявності підстав та відсутності належних доказів неможливості визначення митної вартості за ціною договору, що не відповідає встановленій законодавством процедурі визначення митної вартості товару та призвело до надмірної сплати до бюджету мита та ПДВ, а також не вчинення митницею дій щодо повернення за заявою підприємства надмірно сплачених до бюджету сум.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Південна митниця Міндоходів, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та заступник прокурора Одеської області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Південна митниця Міндоходів у касаційній скарзі зазначає про самостійне визначення позивачем митної вартості за резервним методом, вказує про правомірність нарахування мита та ПДВ та відсутність підстав для повернення митних платежів. Зазначає також, що позивач звернувся до суду з оскарженням бездіяльності митниці до закінчення встановленого законодавством строку для розгляду відповідних заяв. З посиланням на припинення Південної митниці як юридичної особи в результаті реорганізації, вважає, що вона не могла бути відповідачем у справі.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області у касаційній скарзі зазначає, що не отримувала від Південної митниці висновку про повернення з Державного бюджету України коштів - надмірно сплаченого мита і ПДВ, тому підстави на здійснення операцій щодо повернення грошових сум з бюджету відсутні.

Заступник прокурора Одеської області у касаційній скарзі зазначає про обґрунтованість відмови митниці у поверненні сум із бюджету та відсутність підстав для складання митницею відповідних висновків.

Заперечення на касаційні скарги не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання укладеного 16 лютого 2012 року між Приватним підприємством «Вестра» (покупець) та компанією «RANDLUX SALES INС.» Panama (продавець) контракту №ВЕАА/12 (із додатковими угодами до нього від 20 лютого 2012 року, 27 березня 2012 року, 06 квітня 2012 року), позивач ПП «Вестра» було ввезено та надано для митного оформлення товар загальною фактурною вартістю 43360648,81 грн.

З метою митного оформлення товарів позивачем подані до митного органу вантажні митні декларації із зазначенням у графі « 22» фактурної вартості, митна вартість визначена за резервним (шостим) методом та зазначена позивачем у графі «45» вантажних митних декларацій в загальній сумі 75417196,17 грн., відповідно до якої позивачем сплачено до Державного бюджету України мито та податок на додану вартість.

Зазначаючи про надмірну сплату митних платежів в сумі 9958906,25 грн., в тому числі ввізного мита 2956811,20 грн. та податку на додану вартість 7002095,06 грн., через збільшення митної вартості у зв'язку з усною відмовою митниці у прийнятті митних декларацій з митною вартістю за першим методом та її визначення за шостим (резервним) методом, позивач звернувся до Південної митниці із заявою від 17 серпня 2012 року №17-08/1 про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, яка залишена митницею без відповіді, та із заявою від 19 жовтня 2012 року №19-10/2, яка залишена Південною митницею без задоволення з посиланням на правомірне застосування митної вартості, визначеної декларантом самостійно з використанням резервного методу.

Як встановлено ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, митниця не приймала рішення про визначення (коригування) митної вартості товарів, а погодилась з митною вартістю, самостійно визначеною декларантом за другорядним (резервним) методом. У зв'язку з чим відсутні підстави вважати дії відповідача такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а тому немає підстав визнавати сплачені суми митних платежів помилково та/або надміру сплаченими.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 09 грудня 2014 року у справі №21-205а14 та від 07 липня 2015 року у справі №21-324а14.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9958906,25 грн., а також стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 2956811,20 грн. та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 грн., є необґрунтованими, підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Вестра» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді