ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2016 р. м. Київ К/800/4518/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі №552/5104/15-а за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС № 0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не було допущено порушень Митного кодексу України, оскільки у його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ. Зазначає, що відповідачем при винесенні спірної постанови не враховано, що станом на 20 серпня 2015 року минуло шість місяців з моменту скоєння правопорушення, а тому ОСОБА_1 підлягав звільненню від відповідальності.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Полтавська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що 5 травня 2015 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про пушення митних правил № 0063/80600/15 за ст. 485 МК України з якого вбачається, що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу полягає у тому, що 28.10.2013 року в Полтавській митниці ДФС згідно МД № 806020000/2013/100227 ПВКП „Агродеталь" проведене митне оформлення в режимі „імпорт" вантажу, декларування вантажу проведене ОСОБА_1 Проведеною перевіркою встановлено, що директор ПВКП „Агродеталь" ОСОБА_1 подав митну декларацію разом з якою подав довідку про транспортні витрати від 21.10.2013 року та довідку перевізника ТОВ „Лімко Логістік" від 10.10.13 № 210 № 1011/14 року із зазначенням суми витрат на перевезення контейнера № YMLU8744466 на суму 27765.00 грн.

Полтавська митниця ДФС 27.02.2015 року направила запит до Одеської митниці ДФС на отримання у ТОВ „Лімко-Логістік", які займались перевезенням вантажу на підставі договору з ТОВ „Агродеталь", копій первинних документів, актів надання послуг, податкових накладних, рахунків на оплату, що підтверджують суму понесених витрат на транспортування сплачених ТОВ „Агродеталь" за отримання послуг по транспортуванню вантажу від ТОВ „Лімко-Логістік".

На підставі отриманих з Одеської митниці ДФС документів: акту надання послуг від 06.11.2013 року № 144; рахунку на оплату № 165 від 28.10.2013 року; податкової накладної від 29.10.2013 року № 61 було встановлено, що загальна сума недобору по митним платежам становить 6612.70 грн., в тому числі ПДВ 4546,23 грн. та мито 2066,48 грн.

Протокол по справі про адміністративне правопорушення був складений 5 травня 2015р. одноособово головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків протидії митним правопорушення Полтавської митниці ДФС Пономаренко В.С.

На підставі вказаного протоколу постановою в справі про порушення митних правил № 0063/80600/15 заступника начальника Полтавської митниці ДФС Запорізького С.В. від 20 серпня 2015 року ОСОБА_1 за вчинення зазначених в протоколі дій визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 198387,10 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що при поданні митної декларації позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення. На час заповнення митної декларації позивач мав відомості про розмір транспортних послуг, які були ним отримані із довідки ТОВ „Лімко-Логістік" від 10.10.2013 року №210. Натомість, витрати на оформлення документів та транспортно-експедиторські послуги не можуть бути включені до витрат на транспортні перевезення до митної території України з підстав, передбачених ч. 11 ст. 58 МК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

На підставі ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності постанови Полтавської митниці ДФС № 0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 57 Митного кодексу України(далі - МК України) встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК України.

Згідно ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинами 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами встановлено, що згідно заявлених під час декларування умов поставки „СРТ Бременхафен" (МД № 806020000/2013/100227) та у відповідності та правил „ІНКОТЕРМС 2000" даними умовами поставки передбачене, врахування усіх витрат, які не відішли до фрахту, а саме навантаження товару і будь-які збори по розвантаженню в місці призначення.

Поставка товару від місця призначення відбувалась на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги від 06.09.12 №06/09/12 між ТОВ „ЛІМКО ЛОПСТИКС" та ПВКП „АГРОДЕТАЛЬ".

При здійсненні митного оформлення митної декларації від 28.10.2013 №806020000/2013/100227 директором ПВКП „АГРОДЕТАЛЬ" гр. ОСОБА_1 була подана довідка про транспортні витрати від 21.10.13 та довідка перевізника ТОВ „Лімко Логістікс" від 10.10.13 № 210 із зазначенням витрат на перевезення контейнера №YMLU874446-6 по маршруту порт Бременхафен (Німеччина) - п/п „Ягодин-Дорогуськ" на в сумі 27765,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідачем на підставі наданих Одеською митницею ДФС документів: акт надання послуг від 06.11.2013 року № 144; рахунок на оплату № 165 від 28.10.2013 року; податкова накладна від 29.10.2013 р. № 61 встановлено, що загальна сума недоборів митних платежів по МД від 28.10.13 №806020000/20137100227 становить 6612,70 грн., що є підставою для порушення справи про порушення митних правил №0063/80600/15.

При цьому, колегія суддів зазначає про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи відносно того, що за МД від 28.10.13 №806020000/20137100227 було проведене митне оформлення двох контейнерів №YMLU8744466 та №YMLU8777536, оскільки зі змісту вказаної декларації вбачається, що відбулось митне оформлення одного контейнера №YMLU8744466, про що також зазначає відповідач у касаційній скарзі. Митне оформлення контейнеру №YMLU8777536 проводилось того ж дня за МД №806020000/20137100228.

Згідно ст.491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил, зокрема, є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Види порушень митних правил та відповідальність за такі правопорушення встановлені главою 68 МК України.

У відповідності до ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З аналізу положень ст. 485 МК України колегія дійшла висновку, що склад правопорушення викладений в даній нормі передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети в диспозиції вказаної норми свідчить про те, що зазначене правопорушення може бути вчинене лише з умисною формою вини.

Судами встановлено, що надані Одеською митницею ДФС документи щодо транспортних витрат по МД № 806020000/2013/100227 від 28.10.2013р., в тому числі рахунок на оплату № 165 від 28.10.2013 року(дата митного оформлення), підписані позивачем.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія дійшла думки, що окільки під час митного оформлення позивачу було відомо про дійсну вартість транспортних витрат, натомість зазначені неправдиві відомості про такі витрати, що призвело до зменшення розміру сплати митних платежів, висновок викладений в оскаржуваній постанові Полтавської митниці ДФС №0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про порушення позивачем митних правил ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості включення до витрат на транспортні перевезення до митної території України витрат на оформлення документів та транспортно-експедиторські послуги надані після ввезення, з підстав передбачених ч. 11 ст. 58 МК України, з наступних міркувань.

Згідно ч.11 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

З аналізу положень даної статті вбачається, що не підлягають включенню при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Як вбачається з матеріалів справи Товар згідно графи 4 накладної СМR б/н від 23.10.2013 року, перевозився автомобільним транспортом з місця pовантаження у м.Бременхафен (Німеччина). В акті надання послуг від 06.11.2013 № 144 та рахунку на оплату від 28.10.2013 № 165 сума транспортно-експедиторських послуг не розділена до кордону України та після.

Щодо доводів позивача відносно того що відповідачем при винесенні спірної постанови не враховано, що станом на день її винесення минуло шість місяців з моменту скоєння правопорушення, що є підставою для звільнення його від відповідальності, слід зазначити про їх необґрунтованість, через наступне.

У відповідності до ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Таким чином, зважаючи на те, що виявлення порушення митних правил відбулось 5 травня 2015 р., а спірна постанова винесена 20 серпня 2015 р., відповідачем був дотриманий строк накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Полтавської митниці ДФС № 0063/80600/15 від 20 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені обставини справи, але при ухвалені рішень суди допустили порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Полтавської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 7 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: