ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2015 р. м. Київ К/800/61693/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого:Нечитайло О.М.Суддів: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013року

у справі №820/5193/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛОТ»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЛОТ» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач) про визнання дій незаконними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконними дії відповідача відносно зроблених висновків щодо нікчемності правочинів та нереальності здійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки від 08 травня 2013 року № 1763/2240/37578024 під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин з ПП «Агро-Ойл» за період 01 квітня 2012 року - 30 червня 2012 року, та подальшої їх реалізації TOB «JIOTOCTAP»; зобов'язано відповідача відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача по його взаємовідносинам з контрагентами, станом до винесення оскаржуваних висновків акту перевірки від 08 травня 2013 року № 1763/2240/37578024 (що самостійно задекларовані у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2012 року). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агро-Ойл» (код 36845632) за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, про що складено акт від 08 травня 2013 року №1763/2240/37578024, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 Податкового Кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за період квітень - червень 2012 року на 292 800,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось, проте відповідачем внесено корегування показників позивача до електронної автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ПП «Агро-Ойл».

За наслідками проведеного аналізу господарської діяльності позивача, відповідачем зроблено висновок про те, що контрагент позивача - ПП «Агро-Ойл» не здійснював та не міг здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарі (робіт, послуг), укладені ПП «Агро-Ойл» з постачальниками та покупцями, суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно - правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Вказані висновки відповідач зробив на підставі акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС контрагента позивача від 30 липня 2012 року №255/22-01/36845632.

Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання незаконними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП «Агро-Ойл», викладених в акті перевірки від 08 травня 2013 року № 1763/2240/37578024, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані висновки спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Позивач фактично оскаржує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо нікчемності угод, укладених ним з ПП «Агро-Ойл».

Однак, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси.

У спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення податкового органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки.

Оскільки акт перевірки та висновки, викладені в ньому, не є актом індивідуальної дії, а є лише носієм інформації, яка використовується суб'єктом владних повноважень при реалізації своїх функцій, вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо встановлення правочинів нікчемними в акті перевірки від 08 травня 2013 року № 1763/2240/37578024 задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання податкової інспекції привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника податків - позивача з даними, наведеними ним у деклараціях з податку на додану вартість за період квітень - червень 2012 року, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що самостійна зміна відповідачем в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача без зміни цих показників самим платником шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує норми чинного законодавства, що завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

У свою чергу, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, і повинні їм відповідати.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, до інформаційних баз даних податкових органів мають включатися або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені), або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно, будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

У даному випадку жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки здійснено не було, що свідчить про вчинення податковим органом дій всупереч наведеним вище нормам та про порушення права позивача.

З урахуванням викладеного, самостійна зміна відповідачем в електронній автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача привести до відповідності дані обліку та особового рахунку платника.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги частково, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у наведеній частині позовних вимог та ухвалення нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013року у справі №820/5193/13-а скасувати у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо висновків про нікчемність правочинів та нереальність здійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки від 08 травня 2013 року № 1763/2240/37578024 під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин з ПП «Агро-Ойл» за період 01 квітня 2012 року - 30 червня 2012 року, та подальшої їх реалізації TOB «ЛOTOCTAP» та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі №820/5193/13-а залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.