ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Київ справа № 800/356/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Голяшкін О.В., Донець О.Є., Мороз В.Ф., Мороз Л.Л.

при секретарі судового засідання Вишняк О.М.

з участю позивача ОСОБА_5

представників сторін :

позивача - ОСОБА_6

відповідача - Гуцал Д.С.

третьої особи - Краснощок В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

Політичної партії «Радикальна партія Олега Ляшка»

до відповідача Президента України Порошенка Петра Олексійовича

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центральної виборчої комісії

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

16.09.2015р. до Вищого адміністративного суду України надійшов позов ОСОБА_5 та Політичної партії «Радикальна партія Олега Ляшка» про визнання протиправною бездіяльності Президента України Порошенка П.О. та про зобов'язання відповідача вчинити дії. Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що 1.06.2014р. закінчились повноваження 12 членів Центральної виборчої комісії (далі ЦВК), проте в порушення вимог Закону України «Про Центральну виборчу комісію» відповідач не вніс до Верховної Ради України подання про їх звільнення. Після припинення повноважень членів ЦВК Президент України, з урахуванням пропозицій депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні парламенту, подає до Верховної Ради України кандидатури осіб, що пропонуються на посаду членів ЦВК замість вибулих. Бездіяльність відповідача порушує право народних депутатів України та політичних партій надавати свої пропозиції до складу ЦВК та мати представника партії у ЦВК. Крім того, бездіяльність Президента України порушує гарантоване статтею 38 Конституції України право бути обраним до органів державної влади. На цій підставі позивачі просили визнати бездіяльність Президента України Порошенка П.О., що полягає у невнесенні подання про звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився, неправомірною та зобов'язати відповідача вчинити дії з підготовки та подачі до Верховної ради України подання про звільнення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та представники політичної партії «Радикальна партія Олега Ляшка» підтримали доводи, викладені в позовній заяві та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, зазначивши, що повноваження Президента України щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення членів ЦВК є дискреційними. Чинним законодавством не встановлено строк внесення Президентом України подання до Верховної Ради України про звільнення членів ЦВК в зв'язку із закінченням строку, на який їх було обрано, відтак відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення відповідного подання. Крім того, бездіяльністю відповідача не порушено прав, свобод та інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин.

Представник третьої особи вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з тих же підстав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши залучені до справи докази в межах позовних вимог і предметної підсудності, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Спірні правовідносини внормовано Конституцією України та Законом України "Про Центральну виборчу комісію».

Відповідно до статті 102 Конституції України, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, а його повноваження визначено статтею 106 Конституції України, якою встановлено, що Президент України :

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 85 Конституції України, частиною 1 статті 6 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Верховна Рада України призначає на посади та звільняє з посад членів Комісії за поданням Президента України.

Таким чином, Конституцією України, крім повноважень, визначених в пунктах 1-30 частини 1 статті 106, до повноважень Президента України також віднесено внесення подання до Верховної Ради України про звільнення членів ЦВК.

Відповідно до частини 8 статті 6 та частини 2 статті 30 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" строк повноважень члена ЦВК складає 7 років, а закінчення цього строку є підставою для звільнення його з посади.

Водночас, частиною 1 статті 30 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" обумовлено, що повноваження члена ЦВК припиняються у зв'язку з прийняттям рішення Верховною Радою України про звільнення його з посади.

Відтак, закінчення семирічного строку повноважень члена ЦВК є підставою для звільнення його с посади, проте це звільнення відбувається виключно на підставі рішення Верховної Ради України, яке приймається за умови внесення відповідного подання Президента України.

Постановою Верховної Ради України №1121-V від 1.06.2007р. призначено на посади членів ЦВК ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27

Постановами Верховної Ради України №1796-VI від 19.01.2010р., №388-VII від 4.07.2013р. та №1178-VII від 1.04.2014р. ОСОБА_20, ОСОБА_24 та ОСОБА_15, звільнено з посади члена ЦВК.

Таким чином, в червні 2014р. у ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27 закінчився обумовлений частиною 8 статті 6 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" строк повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, частиною 2 статті 72 КАС України обумовлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, під час розгляду адміністративного позову про визнання бездіяльності Президента України неправомірною, останній повинен належним чином довести відсутність або правомірність своєї бездіяльності щодо невнесення подання до Верховної ради України про звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився.

Заперечуючи проти заявленого позову, представник відповідача послався на те, що оскільки законом не встановлено строку для внесення вищезгаданого подання, бездіяльність Президента України з цього питання не може бути визнано протиправною.

Частиною 9 статті 30 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" встановлено 30 денний термін на протязі якого Президент України повинен внести подання про дострокове припинення повноважень шляхом звільнення з посади члена ЦВК, проте Законом не встановлено будь-яких строків для внесення подання про звільнення з посади члена ЦВК в зв'язку з закінченням строку його повноважень.

Колегія суддів доходить висновку про те, що відсутність в Конституції України та в Законі України "Про Центральну виборчу комісію" норми, якою встановлено певний термін внесення Президентом подання про звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився, не є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову з огляду на таке.

Згідно зі статтями 1,8 Конституції України Україна є правовою державою в якій визнається і діє принцип верховенства права, отже Президент України, як гарант додержання Конституції України, повинен здійснювати свою діяльність з метою забезпечення виконання законів України та запобігання порушень їх приписів.

Закінчення встановленого Законом України "Про Центральну виборчу комісію" семирічного строку повноважень членів ЦВК є підставою для звільнення їх с посади та вчинення відповідними суб'єктами владних повноважень дій для реалізації вимог закону щодо обрання нового складу ЦВК.

З огляду на це, відповідач у спірних правовідносинах має використовувати надані йому Конституцією України повноваження з метою своєчасного забезпечення вимог закону про звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився.

Проте, всупереч положень частини 2 статті 72 КАС України, під час розгляду справи відповідачем не доведено, що починаючи з червня 2014р. існували які-небудь об'єктивні причини, які унеможливлювали, ускладнювали, робили недоцільним, тощо, внесення подання, яке є обов'язковою передумовою розгляду Верховною Радою України питання звільнення членів ЦВК у яких закінчився строк перебування на посаді.

Відповідачем не надано підтверджень того, що утримуючись від внесення подання про звільнення членів ЦВК, Президент України діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що 1.09.2014р. до Верховної Ради України надійшло подання Президента України про звільнення з посади члена ЦВК ОСОБА_17 у зв'язку із закінченням строку повноважень та про призначення іншої особи на посаду члена ЦВК., але 27.11.2014р. подання було відкликано відповідачем.

Наведене свідчить про те, що у відповідача була наявною можливість забезпечити виконання вимог Закону України "Про Центральну виборчу комісію" щодо звільнення членів ЦВК, строк повноважень яких закінчився, проте її не використано без наведення причин, які свідчили б про обґрунтованість та доцільність утримання від внесення подання.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а порушені права позивачів - захисту у спосіб передбачений пунктом 2 частини 5 статті 1771 КАС України, тобто шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Що стосується тверджень представників відповідача та третьої особи про те, що бездіяльність Президента України не призвела до порушення прав, свобод та інтересів позивачів, то колегія суддів виходить з наступного.

Від Політичної партії «Радикальна партія Олега Ляшка» до Верховної ради України обрано народних депутатів, які 27.11.2014р. сформували відповідну фракцію.

Позивач ОСОБА_5 є депутатом Верховної Ради України та головою депутатської фракції «Радикальна партія Олега Ляшка».

Конституцією України, Законом України «Про статус народного депутата України» та Регламентом Верховної Ради України народним депутатам надано право приймати участь у голосуванні з усіх питань, що включено до порядку денного Верховної Ради України.

Невнесення Президентом України подання про звільнення членів ЦВК унеможливлює включення його до порядку денного Верховної Ради України, відтак, обмежує право народного депутата прийняти участь у голосуванні по цьому питанню.

Крім того, ініціювання Президентом України розгляду питання про звільнення членів ЦВК, є невід'ємною частиною процесу обрання нового складу ЦВК. Оскільки, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про Центральну виборчу комісію", у поданні Президента України про призначення на посаду членів Комісії враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України, бездіяльність відповідача щодо внесення відповідного подання обмежує можливості депутатської фракції та народного депутата належним чином здійснювати свої повноваження у процедурі ротації членів ЦВК.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що безпідставним невнесенням подання про звільнення членів ЦВК порушуються права та інтереси позивачів, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною бездіяльності Президента України.

В той же час, колегія суддів вважає, що позов в частині зобов'язання Президента України вчинити дії з підготовки та подачі до Верховної Ради України подання про звільнення членів ЦВК задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Враховуючи зміст адміністративного позову, його предмет та правові підстави, якими обґрунтовано позовні вимоги, на розгляд адміністративного суду передано спір щодо оцінки правомірності невнесення подання про звільнення членів ЦВК, яке мале місце з червня 2014р. та до часу подання адміністративного позову, тобто до 16.09.2015р.

З огляду на це, колегією судів надано оцінку діям суб'єкту владних повноважень виключно в цей період.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідач після вересня 2015р., оцінюючи питання необхідності та доцільності внесення подання про звільнення членів ЦВК, має враховувати усі обставини, що мають значення для прийняття рішення про вчинення такої дії. До таких обставин належить триваючий під час розгляду справи судом процес місцевих виборів 2015р. в якому безпосередню участь приймає ЦВК, а також політичні, економічні та інші чинники, які не були предметом обговорення та оцінки в суді під час розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів вважає неможливим втручання у процес здійснення повноважень відповідача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову в частині зобов'язання Президента України вчиняти дії з підготовки та подачі до Верховної Ради України подання.

Керуючись статтями 18, 24, 122, 159-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_5 та Політичної партії «Радикальна партія Олега Ляшка» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича, що полягає у невнесенні до Верховної Ради України подання про звільнення членів Центральної виборчої комісії України ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанова набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.

Судді А.О. Логвиненко

О.В. Голяшкін

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Л.Л. Мороз