ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2016 р. м. Київ К/800/44308/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 814/3789/14 за позовом ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митницї ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 28.11.2014 року № 504000003/2014/000060/1, картку відмови від 28.11.2014 року № 504010000/2014/00022, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулося в суд з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 28 листопада 2014 року № 504000003/2014/000060/1, визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 28 листопада 2014 року № 504010000/2014/00022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган не навів обґрунтованих доводів, що декларантом заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, висновок щодо ненадання в повному обсязі витребуваних документів не відповідає дійсності. Позивач надав всі документи для підтвердження заявленої митної вартості та додаткові документи, які були у позивача в наявності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями Миколаївська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ «Єдіная торговая компанія», РФ, було укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, в межах якого з урахуванням Додатку (Специфікації № 21) від 23 жовтня 2014 року, відповідно до якого ВАТ «Єдіная торговая компанія» зобов'язалося здійснити поставку позивачу товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 5 917 т. за ціною 285 доларів США за тонну на загальну суму 1 686 345 доларів США.

З метою переміщення через митний кордон товару позивачем 28 листопада 2014 року було подано електронну митну декларацію № 504010000/2014/003064 щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товару гідроксид натрію із заявленою митною вартістю за основним методом оцінки за ціною контракту. Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт від 01 квітня 2013 року, специфікація № 21 від 23 жовтня 2014 року, інвойс № V-327 від 17 листопада 2014 року, накладну СМГСАУ870746 на підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару RUUА 4009057737 від 17 листопада 2014 року, паспорта якості.

В повідомленні від 28 листопада 2014 року № 12649 митний орган зазначив, що подані позивачем документи не містять всіх даних, а саме: бухгалтерської документації щодо оплати складових митної вартості (страхування) страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар, щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів митна вартість яких визначається.

Листом від 28 листопада 2014 року № 472/1101-10, на вимогу митниці позивачем було вдруге надані наступні документи: 1) платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 5332 від 25 листопада 2014 року; 2) біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та Специфікації № 21 датовані 26 вересня 2014 року, 03 жовтня 2014 року, 10 жовтня року, 17 жовтня 2014 року.

Позивач пояснив, що висновки експертних організацій також не надавались, оскільки згідно п.п. 8 п. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання або/та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Позивачем була надана митниці інформація біржових організацій про вартість товару крім того інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару митна вартість яких визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не могли бути надані.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 28 листопада 2014 року № 504000003/2014/000060/1 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), а також не подання повних відомостей щодо ціни товару, використані декларантом відомості не підтверджено документально, тому визначив митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 364 дол. США за тонну за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, згідно митної декларації від 18 вересня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані: контракт від 01 квітня 2013 року, специфікація № 21 від 23 жовтня 2014 року, інвойс № V-327 від 17 листопада 2014 року, накладну СМГСАУ870746 на підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару RUUА 4009057737 від 17 листопада 2014 року, паспорта якості. Страхування імпортованого позивачем товару не здійснювалось, відповідно, позивач не міг та не повинен був подавати страхові документи. Щодо доводів митниці стосовного того, що такий товар як каустична сода зазвичай страхується і, тому позивач повинен був подати страхові документи, суди попередніх інстанцій визнало такі доводи безпідставним, оскільки згідно з нормами Митного кодексу України, страхові документи подаються лише у разі фактичного страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар. Згідно з його поясненнями, ця знижка була результатом комерційних переговорів. Зазначаючи, що у позивача відсутнє обґрунтування заниження ціни товару на 40 дол. США відносно світових цін, митниця, разом з тим, вказувала про обґрунтованість визначення ціни товару у розмірі 364 доларів за тону. Суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що якщо позивач ввіз товар по ціні 285 доларів за тону з необґрунтованою знижкою на 40 доларів відносно світових цін, то з цього слідує, що світові ціни дорівнюють 325 доларам і, тому не вбачається підстав для коригування ціни до 364 доларів.

Проте суд касаційної інстанцій зазначає, що згідно п. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, зазначеному обов'язку декларанта кореспондує право митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до положень ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 57 Митного кодексу України у випадку, якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу. Згідно ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом.

Відповідно до положень Митного кодексу України митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи наявну у митного органу інформацію про те, що вартість ідентичних та подібних товарів перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, в митниці були підстави для сумнівів у правильності митної вартості товару.

Таким чином митним органом обґрунтовано було запропоновано надати додаткові документи. Водночас надані позивачем у ході проведення консультацій додаткові документи не підтвердили правильність визначеної позивачем митної вартості, що дало підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, визначений ст. 57 Митного кодексу України. При цьому, митниця у своєму рішенні обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

При цьому, наявність в ЄАІС Державної митної служби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, про правомірність прийнятого митнецею рішення про визначення митної вартості, оскільки подані до митного оформлення документи не підтвержували заявлену митну вартість товару. За таких обставин, відмовляючи позивачу у митному оформленні товарів за першим методом, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки декларант не надав Митниці додаткових документів, що є його обов'язком, при наявності обґрунтованого сумніву у заявленій ціні товару Митниця правомірно застосувала метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Колегія судів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 814/3789/14 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.