ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2016 р. м. Київ К/800/17514/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Дельта-2010" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління державної казначейської служби України у

м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови за касаційними скаргами Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Сумська митниця) та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ТОВ "Дельта-2010" в Київському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Сумської митниці та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови.

Просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення Сумської митниці від 25 вересня 2013 року № 805170000/2013/000170/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправними і скасувати картки відмови Сумської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2013 року №805170000/2013/00062;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита на загальну суму 37 336,21 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі подали касаційні скарги, в яких вказали на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати.

У касаційній скарзі Сумська митниця просить ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та SMART CORPORATION LIMITED укладено контракт від 20 червня 2013 року

№ S-D/2013-0620 про поставку шин марки Double Coin. Кількість ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту. Загальна вартість товару складає 51 439, 50 дол. США.

25 вересня 2013 року позивач подав митному органу вантажну митну декларацію, де визначено митну вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Разом з митною декларацією було надано вичерпний пакет документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України, що підтверджує заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Сума поставленого товару за інвойсом від 26 червня 2013 року № 2013013 UA-2 складає 51 439, 50 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 411 155,92 грн. Вартість витрат на транспортування до П/п "Одеський морський торговельний порт", згідно рахунку від 17 вересня 2013 року № 37350 складає 21 780,93 грн. Вартість витрат на страхування вантажу, згідно рахунку від 17 вересня 2013 року № 37351 складає 1233,47 грн.

Для визначення митної вартості товару за ціною договору, позивач додав до ціни інвойсу транспортні витрати та витрати на страхування вантажу, що в сумі складає 434 170,32 грн. (в еквіваленті становить 54 318,82 дол. США). Від вказаної суми, позивач розрахував митний платіж (7 відсотків - 30 391,92 грн.) та податок на додану вартість (20 відсотків - 92 912,45 грн.), що разом складає 123 304,37 грн.

Платіжним дорученням від 20 вересня 2013 року № 2895 позивач сплатив на рахунок Сумської митниці у Головному управлінні Державної казначейської служби України в м. Києві гарантійний платіж 400 000 грн., з яких 123 304,37 грн. повинні бути списані за розмитнення партії товару.

Після перевірки поданих позивачем до митного оформлення документів (картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 22 листопада 2012 року № 125/2012/0001072, коносамент від 14 серпня 2013 року MRFB13080554, платіжне доручення на оплату товару постачальнику в іноземній валюті від 12 липня 2013 року № 242, виписку з банку від 13 липня 2013 року, платіжне доручення від 18 вересня 2013 року № 2890) посадовою особою митного органу встановлено відсутність відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платіж третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

На вимогу відповідача уповноваженою особою позивача надано контракт від 20 червня 2013 року № S-D/2013-0620, додаток № 1 до договору, інвойси від 26 червня 2013 року № 2013013UA-1, від 26 червня 2013 року № 2013013UA-2, довідку про транспортні витрати від 18 вересня 2013 року № 180913, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 22 вересня 2013 року № 23202, копію митної декларації з експорту товару від 07 серпня 2013 року

№ 223120130810441332, завірену радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), договір страхування від 14 серпня 2013 року № 00321/03, сертифікат походження від 14 серпня 2013 року CCPIT 125789849, прайс-лист виробника від 10 серпня 2013 року, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), платіжне доручення від 18 вересня 2013 року № 2891, висновок про вартісні характеристики товару ДП "Укрпрозовнішекспертиза" від 23 вересня 2013 року № 4252, заявку на ТЕО від 01 серпня 2013 року, договір транспортного експедирування від 25 червня 2013 року № 250613-1, довідка про валютні цінності від 08 липня 2013 року № 33, сертифікат відповідності від 23 вересня 2013 року UA1/009/0205681-13, відмітка про походження від 06 серпня 2013 року CCPIT 1255789849, сертифікат якості від 07 серпня 2013 року, лист виробника від 02 вересня 2013 року вх. № 02/09.

25 вересня 2013 року позивач отримав картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості товарів № 805170000/2013/000170/2, яким збільшено митну вартість товару до 70 766,40 дол. США.

Відповідачем було використано другорядний метод визначення митної вартості товару: за ціною договору щодо подібних товарів.

Таким чином, в результаті прийнятого рішення коригування митної вартості товару збільшився митний платіж і податок на додану вартість, що разом у сумі складає 37336,21 грн.

З метою випуску товарів у вільний обіг позивач надав згоду митному органу на списання скоригованого митного збору і податку на додану вартість із попередньо сплаченого гарантійного платежу, який здійснений відповідно до платіжного доручення від 20 вересня 2013 року № 2895 на суму 400 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями митниці, позивач звернувся до суду з позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із неправомірності оскаржуваних рішення та карток відмови.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документ и, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на ми тну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодекс), виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про мишу вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За частиною першою статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціпи відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціпу товарів.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Отже, у випадку виникнення сумніву щодо правильності зазначених відомостей митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати додаткові докази, які б їх спростовували. Доводи митниці повинні бути мотивовані тим, що наявні розбіжності в наданих для митного оформлення документах; заявлені данні не піддаються обчисленню та не підтверджують ціну товару, тощо. Якщо подані документи не усунуть такі неточності, митниця має право відмовити в митному оформленні товару за першим методом та самостійно визначити митну вартість товару, використовуючи послідовно шість методів, передбачених МК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, які б впливали на можливість визначення ціни товару, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують ціпу товару.

Крім того, судами не взято до уваги посилання митниці на відмінності між рівнем заявленої позивачем митної вартості та вартістю товару на схожий (аналогічний) товар, яка міститься у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Так, зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є сама по собі підставою для відмови у визнанні задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена статтею 55 МК України і не викладена в статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) та в Угоді про застосування статті VII ГАТТ ( 1994 року).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, яким затверджено форму рішення про коригування митної вартості, допускається посилання на використання інформаційної системи ДМСУ тільки при визначенні митної вартості відповідно до статей 59, 60 та 64 МК України із зазначенням номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань обсягу партії ідентичних, подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що в порушення зазначеного наказу не зроблено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару.

Наведене свідчить, що нижчий рівень митної вартості імпортованого товару, в порівнянні з задекларованим раніше, сам по собі не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Оскільки викладені в оскаржуваному рішенні митниці сумніви щодо правильності зазначених позивачем відомостей є необґрунтованими, то вимоги про витребування у позивача додаткових документів і відмова у митному оформленні через їх ненадання є безпідставними.

Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, ще) обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року,

№ 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контролі, за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби. Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року

№ 1095/14362.

Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього права на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції помилково задовольнив позов про стягнення на користь позивача надміру сплаченого податку на додану вартість, а суд апеляційної інстанції помилково залишив його рішення без зміни. Тому, у цій частині позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Водночас є підстави для ухвалення у цій частині позовних вимог нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідні обставини встановлені правильно та повно, але до спірних правовідносин неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у

м. Києві суми надмірно сплаченого податку на додану вартість і мита на загальну суму 37336,21 грн. і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.