ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/31447/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року по справі №804/4577/13-а за позовом державного науково-виробничого підприємства „Цирконій" до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року державне науково-виробниче підприємство „Цирконій" звернулося в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати неправомірними на скасувати наступні пункти вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за №16/18 від 02.01.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень:

- пункт 3 - поновити в обліку дебіторську заборгованість ДП „Твел" у сумі 362605 грн. 72 коп. та забезпечити відшкодування недоотриманих коштів на суму 362605 грн. 72 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи або за рахунок винних осіб(далі - пункт 3 Вимоги);

- пункт 4 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 грн. шляхом повернення коштів підприємству, в тому числі - проведенням претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів(далі - пункт 4 Вимоги);

- пункт 5 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству, чи шляхом коригування розрахунків за єдиним соціальним внеском в рахунок поточних платежів(далі - пункт 5 Вимоги);

- пункт 7 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 10001242 грн. 19 коп. шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500(далі - пункт 7 Вимоги);

- пункт 8 - забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 322235 грн. 05 коп. шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500(далі - пункт 8 Вимоги);

- пункт 9 - в подальшому суворо дотримуватися вимог Закону України від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 в частині ліцензування господарської діяльності у сфері електроенергетики(далі - пункт 9 Вимоги).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений неправомірно, висновки за результатами акту перевірки є необґрунтованими, тому винесена вимога є такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнана протиправною та скасована вимога від 02.01.2013 року №16/18 в частині: зобов'язання поновити в обліку дебіторську заборгованість ДП „Твел" в сумі 362605 грн. 72 коп. та забезпечити відшкодування зазначених коштів (пункт 3 Вимоги); зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 коп. шляхом повернення коштів підприємству (пункт 4 Вимоги); зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству, чи шляхом корегування розрахунків за єдиним соціальним внеском (пункт 5 Вимоги); зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 1001242 грн. 19 коп. шляхом повернення їх в дохід бюджету, як витрати минулих років (пункт 7 Вимоги). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу державне науково-виробниче підприємство „Цирконій" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на виконання п. 2.20 Плану роботи Державної фінансової інспекції України на ІІІ квартал 2012 року, доручення Кабінету Міністрів України від 14.07.2012 року № 10003/1/1-12-ДСК проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності державного науково-виробничого „підприємства „Цирконій" за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, під час якої були виявлені, зокрема, порушення, обґрунтованість яких оскаржується позивачем.

Результати перевірки відображені в акті від 05.12.2012 року № 830-22/54.

Відповідачем на адресу позивача була направлена обов'язкова вимога - лист № 16/18 від 02.01.2013 року, якою останнього зобов'язано усунути порушення, що були виявлені в ході ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, правомірність яких оскаржується:

- пункт 3: недоотримання фінансових ресурсів підприємства на суму 362 605,72 грн. через втрату активів підприємства у вигляді простроченої дебіторської заборгованості, яка виникла внаслідок пропущення підприємством строків позовної давності для пред'явлення позовів, не проведення претензійно-позовної роботи та відсутності підписаних сторонами актів звірок, чим недотримані вимоги гл. 19 ЦК України, п.5(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом МФУ від 08.10.1999 року № 237.

У зв'язку з чим позивача зобов'язано поновити в обліку дебіторську заборгованість державного підприємства „Твел" в сумі 362605 грн. 72 коп.; забезпечити відшкодування недоотриманих коштів на суму 362605 грн. 72 коп. шляхом проведення претензійно-позовної роботи або за рахунок винних осіб;

- пункт 4: проведення завищених витрат на оплату праці 79357 грн. 57 коп. внаслідок безпідставного встановлення посадових окладів працівникам, чим порушені вимоги ст.94 КЗпП України, ст. 8 Закону України „Про оплату праці", п. 1 Постанови КМУ від 19.05.1999 року № 859 „Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств", п.1,5 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року. У зв'язку з чим позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 коп. шляхом повернення коштів підприємству, в тому числі - проведенням претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів;

- пункт 5: на завищену виплату заробітної плати зайво нараховані та сплачені внески до державних цільових фондів на суму 27316 грн. 34 коп., чим порушені вимоги п.5 ст.8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". У зв'язку з чим позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству чи шляхом коригування розрахунків за єдиним соціальним внеском в рахунок поточних платежів;

- пункт 7: покриття за рахунок бюджетних коштів витрат госпрозрахункових структурних підрозділів підприємства - 10001242 грн. 19 коп. внаслідок зайвої сплати бюджетних коштів через оплату втрат природного газу та сплати коштів за утримання об'єктів, що не є об'єктами незавершеного будівництва, створеного згідно з завданнями і заходами Державної цільової економічної програми „Ядерне паливо України", чим порушені вимоги п.5 розд.8 „Напрями використання бюджетних коштів", п.п. 3 п.1 „Затрат" розд. 12 „Результативні показники, що характеризують виконання бюджетної програми" Паспорта бюджетної програми на 2011 рік (у редакції наказу Міністерства енергетики і вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 23.12.2011 року № 876/17041) КПКВК ДБ 1101080 КФКВК 0434 „Заходи з реалізації Державної цільової економічної програми „Ядерне паливо", якою передбачене утримання ДНВП „Цирконій" об'єктів незавершеного будівництва, створених в результаті виконання завдань і заходів Державної цільової економічної програми „Ядерне паливо України", затвердженої постановою КМУ від 23.09.2009 року № 1004. У зв'язку вищевикладеним позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 10 001 242,19 грн. шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500;

- пункт 8: проведення зайвих виплат бюджетних коштів в листопаді - грудні 2010 року внаслідок завищення обсягу наданих комунальних послуг на суму 322235 грн. 05 коп. через здійснення попередньої оплати за фактично не спожиті протягом року послуги з газопостачання, чим недотримані вимоги ст.3 п.1, ст.51 п. 1.7, ст. 116 Бюджетного кодексу України, п.1.2 постанови КМУ від 09.10.2006 року № 1404 „Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", п.1,2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У зв'язку вищевикладеним позивача зобов'язано забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 322 235,05 грн. шляхом повернення їх в дохід державного бюджету як витрати минулих років за кодом бюджетної класифікації видатків 21080500;

- пункт 9: отримання підприємством доходів від не ліцензованої діяльності у сумі 3 708 290,82 грн., чим порушені ст. 2 п. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. 13 Закону України „Про електроенергетику", п. 13 ст. 14 Господарського кодексу України. У зв'язку вищевикладеним позивача зобов'язано в подальшому суворо дотримуватися вимог Закону України від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436 в частині ліцензування господарської діяльності у сфері електроенергетики.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов в частині виходили з його обґрунтованості відносно неправомірності пунктів 3, 4, 5, 7 вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за №16/18 від 02.01.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень, а також законності вимог відповідача викладених у пунктах 8, 9 вказаної вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії. При цьому оскаржувані вимоги в частині пунктів 3, 4, 5, 7, 8 вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними і скасування вимог Інспекції щодо вжиття Підприємством заходів, спрямованих на відшкодування збитків, а також щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування п.8 Вимоги.

Щодо позовних вимог про скасування п. 9 вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції за №16/18 від 02.01.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо його правомірності з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.12.2004 року між ДНВП „Цирконій" (основний споживач) та ДП „38 ВІТЧ" (субспоживач) був укладенийо договір № 77-39/04-05 про постачання електричної енергії, за умовами якого відповідно до акту розмежування балансової належності електромереж та розрахункових засобів (лічильників) основний споживач постачає субспоживачу електричну енергію, а останній оплачує основному споживачу її вартість.

Згідно п.2.1 Статуту ДНВП „Цирконій", зареєстрованого розпорядженням виконкому Дніпродзержинської міської ради від 20.11.1997 року №870-р, підприємство створене з метою забезпечення потреб народного господарства України у ядерно-чистих матеріалах, рідкісних, рідкісноземельних та радіоактивних елементах та їх сполуках, іншої продукції виробничо-технічного призначення та послугах, задоволення на основі отриманого прибутку економічних та соціальних потреб членів трудового колективу.

Положення Статуту відповідають ч. 2 ст.3, ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, де визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Державне комерційне підприємство, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГК України, є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 277 ГК України, абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

Згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1998 року №28, постачальник електричної енергії - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Згідно ст. 2, п.6 ч.1 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії.

Відповідно ч.1 ст. 13 Закону України „Про електроенергетику", діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій системного оператора, здійснення функцій оператора ринку здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Судами встановлено, що позивачем проводилася господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню, без отримання ним відповідних ліцензій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог, з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220 222 223 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року змінити, скасувати в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 02.01.2013 року №16/18 щодо: зобов'язання поновити в обліку дебіторську заборгованість ДП „Твел" в сумі 362605 грн. 72 коп. та забезпечення відшкодування зазначених коштів; зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 79357 грн. 57 коп. шляхом повернення коштів підприємству; зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів на суму 27316 грн. 34 коп. шляхом повернення коштів підприємству, чи шляхом корегування розрахунків за єдиним соціальним внеском; зобов'язання забезпечити відшкодування зайвих витрат коштів державного бюджету в сумі 1001242 грн. 19 коп. шляхом повернення їх в дохід бюджету, як витрати минулих років, в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: