ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2016 р. м. Київ К/800/9129/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Мороза В.Ф.,Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року

у справі № 804/377/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, аркушу коригування митної декларації

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ГЗК)») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2014 №110000003/2014/000017/2, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.05.2014 № 110050002/2014/00001 та скасування аркуша коригування митної декларації від 20.05.2014 №110050002/2014/001305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, що відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ «ГЗК» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.

Серед іншого касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги наданий Митниці та долучений до справи лист-довідку Московського представництва Бріджстоун Корп від 14.05.2014, у якій зазначено про те, що компанія «MarubeniCorporation» є офіційним представником компанії «BridgestoneCorporation» та здійснює реалізацію продукції останньої.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Митниця просила суд залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між продавцем (фірма «MarubeniCorporation», Японія) та покупцем (ПАТ «ГЗК») укладено контракт на придбання шини для великовантажних самоскидів на умовах СІР м. Кривий Ріг, ж.д. станція Інгулець Придніпровської залізниці в терміни у відповідності з Інкотермс 2000, автошини 33.00R51*VRPSE-4 TL фірми Bridgestone в кількості 24 шт. по ціні та в кількості згідно з Додатками №1, №2.

Згідно з пунктом 6 Контракту продавець повідомляє покупця по факсимільному зв'язку або по електронній пошті про готовність товару до відвантаження не пізніше за 5 робочих днів до дати відвантаження і, також, в продовж 48 годин від моменту відправки судна з порту відвантаження висилає по факсу чи електронній пошті копії відвантажувальних документів: мультимодального коносамента, рахунку-фактури, пакувального листа, сертифіката якості, сертифікату походження, страхового полісу, копію вантажно-митної декларації.

10.03.2014 між сторонами підписано Додаток №1 до контракту №Y-23023, в якому визначено кількість товару, вартість одиниці товару, загальну суму товару та кінцеву дату відвантаження. Додатком № 2 до контракту №Y-23023 визначено гарантії і рекларамації (Бриджстоун G/Т REF. №131114-В).

На виконання вимог вказаного контракту позивач отримав товар.

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1), тобто за 20 300 дол. США за одиницю товару (1 шина).

13.05.2014 ПАТ «ГЗК» звернулось до Митного поста Дніпропетровської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару - «шини пневматичні, гумові, нові, для використання на промислових вантажних автомобілях великої та особливо великої вантажопідйомності: Шини марки Bridgestone модель 33.00R51*VRPSE-4 TL - 24 шт.(у комплекті покришка з одним ущільнюючим кільцем). Посадочний діаметр: 51 дюйм, TL-безкамерні», імпортованої відповідно до зовнішньоекономічного контракту №Y-23023 від 10.03.2014 (МД форми МД-2 №110050002/2014/001197).

На підтвердження заявленої митної вартості, позивачем з митною декларацією форми МД-2 №110050002/2014/001197 було подано наступні документи:

- картка обліку суб'єкта ЗЕД №110/2012/0000530 від 21.10.2013;

- транспортні залізничні накладні №АТ007511 від 13.04.2014, №АТ007512 від 13.04.2014;

- сертифікат якості №б/н від 27.03.2014;

- комерційна пропозиція АС-110/1 від 01.10.2013;

- рахунок-фактура №3GА01069 від 25.03.2014;

- пакувальний лист б/н від 04.04.2014;

- зовнішньоекономічний контракт №Y-23023 від 10.03.2014 та додатки до нього №1 та №2 від 10.03.2014;

- довідка фітосанітарного контролю №2719 від 13.04.2014;

- довідка радіологічного контролю №2719 від 13.04.2014;

- сертифікат походження товару №0002404 від 07.04.2014;

- сертифікат якості №JB20130701005М від 24.08.2013.

- лист №10/14-RS від 06.05.2014;

- рішення органу із сертифікації №066/3423 від 06.05.2014;

- копія митної декларації країни відправлення №63390631830 від 28.03.2014.

Під час перевірки митницею виявлено відсутність документів, визначених пунктами 6.1, 6.2 зовнішньоекономічного контракту від 10.03.2014 № Y-23023 - мультимодальний коносамент та страховий поліс та документів на оплату товару. Відповідно до статті 337 Митного кодексу (далі - МК) України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 337 МК України посадовою особою митниці було проведено контроль співставлення - порівняння заявленою митної вартості товару - 20300 дол. США/шт. із даними, які містяться в електронній копії ДМ № 806010002/2014/200552 від 28.02.2014, за якою ввозився ідентичний товар за ціною - 23 454 дол. США/шт.

За результатами перевірки документів, доданих до МД, митним органом запитано додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи виробника) товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Декларантом на запит Митниці надані:

- мультимодальний коносамент №NSQPC 140438612 від 04.04.2014;

- страховий поліс №EOP-03222Р від 02.04.2014;

- переклад ВМД країни експорту №№63390631830 від 28.03.2014;

- висновок експерта Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати від 13.05.2014 №Э-57;

- довідка підприємства від 14.05.2014 №30/6846 за підписом директора ПАТ «ГЗК»;

- лист фірми «Bridgestone» від 14.05.2014 №б/н;

- довідка підприємства від 15.05.2014 №31/6902 за підписом головного бухгалтера ПАТ « ГЗК»;

- комерційна пропозиція ОАО «Белшина» від 25.04.2014 №12/1426.

За результатами проведеної митної оцінки відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 20.05.2014 №110000003/2014/000017/2, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість автошини 33.00R51*VRPSE-4 TL фірми Bridgestone, на підставі наявної інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів із застосуванням другого методу визначення митної вартості товару, тобто з 20,300 дол. США до 23,454 дол.США за одиницю.

Митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110050002/2014/00001.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що в картці зазначено, що по зазначеному товару метод визначення митної вартості за ціною договору не може застосовуватись відповідно до частини другої статті 58 МК України, так як використані декларантом відомості не є достовірними (підтвердженими).

Відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості від 20.05.2014 №110000003/2014/000017/2 підставою для його прийняття є результат митного контролю щодо правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки даних та відомостей, які відповідно до статті 335 МКУ подаються органу доходів і зборів під час переміщення товарів через митний кордон України.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які додатково надані декларантом, не підтверджують заявлену у МД ціну товару, а саме:

- довідка підприємства від 14.05.2014 №30/6846 за підписом директора із закупок ПАТ «ГЗК» містить відомості про вартість товару у розмірі 22,300 дол.США за шт., в той час як в МД заявлено 20,300 дол. США за одиницю. Довідкою підприємства від 15.05.2014 №31/6902 - виправлено описку в ціні товару.

- в листі представника виробника фірми «BridgestoneCorporation» в РФ від 14.05.2014 №б/н зазначено, що ціна на товар формується індивідуально, безпосередньо для кожного клієнта. Проте, згідно з положення Генеральної угоди з тарифів і торгівлі митна вартість - це ціна продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції, без будь-якого зменшення звичайної конкурентної ціни;

- висновок експерта Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати від 13.05.2014 №Э-57 має довідковий характер, цінове дослідження проведене на основі інформації, отриманої з сайту мережі Інтернет іншої держави - Білорусії, ніж країна виробника - Японія.

- страховий поліс №EOP-03222Р від 02.04.2014 не містить інформації щодо розміру страхової премії;

- відсутні платіжні банківські документи на підтвердження оплати за товар.

Крім того, відповідно до наданого для митного контролю та митного оформлення сертифікату якості від 27.03.2014 б/н виробником та продавцем товару є фірма «BridgestoneCorporation» (Японія), відповідно до сертифікату походження від 07.04.2014 № 0002404 та митної декларації країни відправлення від 28.04.2014 № 63390631830 продавцем-вантажовідправником товару виступає фірма «MarubeniCorporation», отримувачем та покупцем вантажу є позивач.

Поставка товару (автошин 33.00R51*VRPSE-4 TL фірми Bridgestone) здійснювалась на умовах поставки СІР м. Кривий Ріг, ж.д. станція Інгулець Придніпровської залізниці в терміни у відповідності з Інкотермс, в ред. 2000. Тобто витрати, пов'язані з транспортуванням і страхуванням товару покладено саме на продавця товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Доводи позивача про те, що фірма «MarubeniCorporation» є офіційним представником фірми «BridgestoneCorporation» спростовуються матеріалами справи, оскільки контракт укладено фірмою «MarubeniCorporation» від власного імені. Відтак, на думку судів попередніх інстанцій, твердження Митниці стосовно того, що могла мати місце попередня закупівля товару компанією «MarubeniCorporation» продукції фірми «BridgestoneCorporation» для подальшого перепродажу позивачу, є обґрунтованим та таким, що не спростовано поданими позивачем доказами. Зазначене передбачає включення у вартість товару торгової надбавки посередника, відомості про яку відсутні.

Надана позивачем копія страхового полісу № EOP-03222Р від 02.04.2014 не спростовує висновків митного органу щодо відсутності необхідної інформації, оскільки страховий поліс не містить відомостей продавця щодо розміру страхової премії або інших числових визначень розміру страхових витрат фірми продавця, що включена у вартість оцінюваного товару.

Довідка підприємства від 14.05.2014 № 30/6846, підписана комерційним директором декларанта, містить посилання на те, що ціна однієї шини становить 22,300 дол. США/шт., що не відповідає ціні у 20,300 дол. США/шт., яка була встановлена контрактом від 10.03.2014 №Y-23023. Листом представника виробника «BridgestoneCorporation» у Російській федерації від 14.05.2014 б/н заявлено, що ціна на товар формується індивідуально для кожного клієнта.

При цьому, суди врахували, що на час розгляду справи, згідно з поясненнями позивача, оплату за товар здійснено не було. Документи на оплату до суду апеляційної інстанції також не надано.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що митним органом доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом 1) та необхідність визначення митної вартості товару саме за методом № 2а (другорядним), тобто з дотриманням правила послідовності застосування методів, визначених Митним кодексом України.

Водночас, суди виходили з того, що аркуш коригування митної декларації від 20.05.2014 15:54:49 №110050002/2014/001305 від 19.08.2014 не є рішенням Митниці, яке може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства, що не заперечується ПАТ «ГЗК» у касаційній скарзі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МК України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів була наявність, на думку митного органу, у наданих позивачем товаросупровідних документах розбіжностей та відсутність усіх необхідних даних, що не давало можливості визначити вартість ввезеного товару за основним методом.

На вимогу Митниці позивач додатково надав, зокрема, мультимодальний коносамент №NSQPC 140438612 від 04.04.2014; страховий поліс №EOP-03222Р від 02.04.2014; переклад ВМД країни експорту №№63390631830 від 28.03.2014; лист фірми «Bridgestone» від 14.05.2014 № б/н.

Проте, не зважаючи на додатково надані документи, Митниця дійшла висновку, з яким погодились суди попередніх інстанцій, щодо неможливості застосувати основний метод визначення митної вартості товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів не може погодитись з указаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Оскільки у цьому випадку поставка товару здійснювалась на умовах Інкотермс, в ред. 2000 і витрати, пов'язані зі страхуванням товару покладено саме на продавця товару, вони включені до вартості товару, ПАТ «ГЗК» не зобов'язано було надавати Митниці під час митного оформлення товару полісу страхування. Водночас, посилання відповідача на те, що страховий поліс № EOP-03222Р від 02.04.2014 не містить інформації щодо розміру страхової премії не заслуговує на увагу, так як розмір такої премії включено до ціни товару і витрати щодо страхування понесено саме продавцем, а не позивачем.

Також суд касаційної інстанції вважає необгрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на дані довідки ПАТ «ГЗК» від 14.05.2014 №30/6846 за підписом директора із закупок ПАТ «ГЗК», яка містить відомості про вартість товару у розмірі 22,300 дол. США за шт., в той час як в МД заявлено 20,300 дол. США за одиницю, оскільки довідкою підприємства від 15.05.2014 №31/6902 виправлено описку щодо ціни товару. Водночас, вказана довідка не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товару відповідно до частини другої статті 53 МК України.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на відсутність платіжних документів, оскільки на час прийняття відповідачем оспорюваних рішення і картки відмови такі документи були відсутні, а згідно з умовами контракту час оплати вартості придбаного товару було визначено через 60 днів після його відправки. Щодо відсутності таких платіжних документів і на час розгляду справи в суді, то колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що питання розрахунків між суб'єктами господарювання у цьому випадку не належить до компетенції суду та не впливає на правову оцінку оспорюваному у справі рішенню про коригування митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що могла мати місце попередня закупівля товару компанією «MarubeniCorporation» продукції фірми «BridgestoneCorporation» для подальшого перепродажу позивачу і це передбачає включення у вартість товару торгової надбавки посередника, оскільки такий висновок ґрунтується на припущеннях, а відповідач жодних доказів на підтвердження наявності такої надбавки не надав. Також суд касаційної інстанції бере до уваги те, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №Y-23023 від 10.03.2014 і додатків до нього №1 та №2 від 10.03.2014 саме фірма «MarubeniCorporation» є продавцем і постачальником товару з визначеною його вартістю. Також незрозуміло з яких підстав суди не взяли до уваги довідку Московського представництва Бріджстоун Корп від 14.05.2014, у якій зазначено про те, що компанія «MarubeniCorporation» є офіційним представником компанії «BridgestoneCorporation» та здійснює реалізацію продукції останньої.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем до митного оформлення було надано всі необхідні документи для визначення за першим методом вартості товару, які передбачено другою частиною статті 53 МК України. Водночас, виявлені відповідачем розбіжності та неповна інформація містилась у документах, які позивачем надавались добровільно та не є обов'язковими для визначення митної вартості товару за основним методом відповідно до викладених вище положень МК України, а зазначені розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення.

Тобто у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, ПАТ «ГЗК» надано всі передбачені статтею 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а тому колегія суддів вважає доведеними підстави для задоволення позову та скасування оспорюваного рішення, картки відмови у цій справі.

Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у позові в частині скасування аркуша коригування митної декларації від 20.05.2014 №110050002/2014/001305, оскільки такий не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року в цій справі скасувати, прийнявши нове рішення - про часткове задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 20 травня 2014 року №110000003/2014/000017/2.

Скасувати прийняту Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 травня 2014 року № 110050002/2014/00001.

У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

Головуючий

(підпис)

К.В. Конюшко

Судді

(підпис)

В.Ф. Мороз

(підпис)

С.Я. Чалий

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель