ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/800/36222/15

К/800/36357/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Халеміна М.Б.,

представника відповідача - Шила М.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/10826/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених податків, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрометиз" (далі - ПАТ "Дніпрометиз") звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС), в якому просила визнати протиправною бездіяльність СДПІ в частині не підготування й ненадання до ГУ ДКС висновків про повернення на користь ПАТ "Дніпрометиз" надміру сплачених останнім сум податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 611 756,66 грн.; визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС в частині нездійснення повернення ПАТ "Дніпрометиз" надміру сплачених останнім податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 611 756,66 грн.; повернути ПАТ "Дніпрометиз" надміру сплачені останнім суми податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 611 756,66 грн. шляхом стягнення цих сум з Державного бюджету України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність СДПІ щодо не підготування та ненадання до ГУ ДКС висновків про повернення на користь ПАТ "Дніпрометиз" надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 472 492, 55 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ "Дніпрометиз" посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення ПАТ "Дніпрометиз" надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 472 492,55 грн. шляхом стягнення цих сум з Державного бюджету України, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

СДПІ у своїй касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційних скарг дійшла висновку, що касаційна скарга СДПІ задоволенню не підлягає, а касаційна скарга ПАТ "Дніпрометиз" підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Дніпрометиз" зареєстроване як юридична особа 30 червня 1995 року та перебуває на податковому обліку в СДПІ.

Станом на 21 травня 2014 року та на момент розгляду справи позивач не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів за визначеними та узгодженими платником податковими зобов'язаннями, що контролюються СДПІ згідно карток особових рахунків.

Так, 02 червня 2014 року ПАТ "Дніпрометиз" звернулось до контролюючого органу із заявою про повернення надміру сплачених податків, зокрема, повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 611 756,66 грн.

У відповідь на вищенаведену заяву, СДПІ, листом від 04 липня 2014 року № 17799/10/28-01-20-03-24 повідомила позивача про відмову у поверненні надміру сплачених коштів, посилаючись на те, що нерівномірний рівень сплати податку на прибуток призводить до зменшення надходжень до Державного бюджету України та відповідно обумовлює зменшення субвенцій, запропонувала зазначені кошти віднести в рахунок погашення майбутніх нарахувань до бюджету.

Крім того, судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до податкового органу із відповідними заявами про повернення надміру сплачених сум податків, однак щоразу отримував відмову.

Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпрометиз" надміру сплачених грошових зобов'язань, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі вимог не є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки право позивача порушено саме бездіяльністю державного органу - СДПІ, шляхом не вчинення дій, що передбачені чинним законодавством України, відповідно, поновлення вказаного права слід здійснити шляхом визнання такої бездіяльності неправомірною.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даним висновком судів з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3). Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4).

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 цього Кодексу).

Виходячи з наведених обставин, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що СДПІ не вчинено передбачених законом дій щодо складення та направлення до органів Державної казначейської служби відповідного висновку про повернення надміру сплачених сум податків за заявою позивача, тим самим в порушення наведених норм, допустила протиправну бездіяльність.

Крім того, протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника, наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Частиною другою статті 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. У такому разі не відбувається перебирання непритаманних суду повноважень державного органу (за відсутності обставин для застосування дискреції), а здійснюється виконання судом власної компетенції з відновлення порушеного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".

Водночас у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Донагроімпекс" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, Верховним Судом України зроблено висновок, що стягнення бюджетного відшкодування не є належним способом захисту порушеного права, яким у розглядуваній категорії спорів має бути вимога про зобов'язання податкового органу надати висновок про суму бюджетного відшкодування.

Втім у спірних правовідносинах вирішення питання про надання висновку не забезпечує погашення заборгованості держави перед боржником, а тому сприяє лише частковому відновленню порушеного права. Неприпустимою є відмова особі в задоволенні позовних вимог лише на тій підставі, що така особа прагне відновити порушене право у повному обсязі. До того ж, наявність рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати висновок про суму податку, яка підлягає поверненню платникові з бюджету, та примусове виконання такого рішення не виключає виникнення подальшого спору щодо цієї ж суму бюджетного відшкодування у разі неперерахування коштів на рахунок платника на підставі виданого висновку.

З урахуванням викладеного, задоволення лише позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності СДПІ щодо ненадання до органів Державної казначейської служби висновку із зазначенням надміру сплачених сум податку, не можна визнати достатнім та ефективним способом захисту його порушеного права.

Враховуючи викладене та з огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, незабороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення надміру сплачених коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 40 611 756,66 грн. на користь платника.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/10826/14 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/10826/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/10826/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про повернення Публічному акціонерному товариству "Дніпрометиз" надміру сплачених сум податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 472 492,55 грн. шляхом стягнення цих сум з Державного бюджету України скасувати.

Прийняти нову постанову, якою стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 65 262 715,00 грн., податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 2 339 301,09 грн., податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39 472 492,55 грн.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі № 804/10826/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній