ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/800/24340/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Веденяпіна О.А, Зайцева М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боньгард» та Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року

у справі № 2а-0770/1131/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боньгард»

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області

третя особа: Шаланківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Боньгард» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області, третя особа: Шаланківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2012 року №0003551550.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року, зміненою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року, в частині розподілу судових витрат, позов ТОВ «Боньгард» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області від 12 квітня 2012 року №0003551550.

У касаційній скарзі, ТОВ «Боньгард» не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області також подала касаційну скаргу в якій не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «Боньгард» підлягає частковому задоволенню а касаційна скарга ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області - задоволенню повністю, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Сільської ради від 29 вересня 2009 року №254 «Про затвердження «Проекту землеустрою» щодо відведення земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Боньгард» на виробничі цілі та передано позивачу в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 2,7173га, в с. Шаланки контур 149, вул. Гагаріна б/н (пункти 1, 2).

Пунктом 3 цього ж Рішення визначено «встановити оренду плату у шестикратному розмірі земельного податку. Після проведення нормативної грошової оцінки земель в цілому по населеному пункту с.Шаланки внести відповідні зміни щодо ставки орендної плати».

Зі справи вбачається, що з 2009 року по спірний період позивач сплачував оренду плату за вказану земельну ділянку виходячи із розміру такої визначеного Договором - 4483,55грн з урахуванням індексації.

Рішенням №120 затверджено технічну документацію по грошовій оцінці земель населеного пункту с. Шаланки. Вартість одного квадратного метра земель по економіко-планувальним зонам: І зона - 46,22грн/м.кв., ІІ зона - 36,49грн/м.кв.

Листом від 20 вересня 2011 року №12-25/180 дане рішення було доведено до відома ТОВ «Боньгард» та рекомендовано при розрахунку орендної плати та земельного податку враховувати відповідні зміни.

08 листопада 2011 року позивачем отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №03-23/90 за яким нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1 570 327, 67грн.

27 січня 2011 року ТОВ «Боньгард» подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік згідно з договором оренди на суму 4 748,08 грн., а 17 лютого 2012 року податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в якій зазначено річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника у розмірі 4687,34 грн.

ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності, від 28 січня 2011 року №610 та від 18 лютого 2012 року №1753 ТОВ «Боньгард» за період жовтень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено Акт від 04 лютого 2012 року №87/15-117/32695890.

12 квітня 2012 року ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області на підставі Акта прийнято ППР №0002551550, яким збільшено грошове зобов'язання з орендної плати в розмірі 46 612, 56грн (основний платіж 37 290, 05грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 9 322, 51грн).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір орендної плати за землі державної і комунальної власності встановлюється договором, а тому сама по собі зміна грошової оцінки землі без внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки із земель, що є державною або комунальною власністю, не породжує обов'язок орендаря сплачувати плату за землю в іншому, ніж встановлено договором, розмірі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в жодному разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року № 21-274а14

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального прав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Боньгард» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області задовольнити повністю.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Боньгард» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області, третя особа: Шаланківська сільська рада Виноградівського району Закарпатської області, про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев