ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2016 р. м. Київ К/800/4996/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року

у справі № 490/4858/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про визнання бездіяльності неправомірною,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Виконком) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо затвердження норм споживання води та водовідведення відповідно до Методики визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 вересня 2005 року № 148 (далі - Методика).

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове - про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства України не затверджує нормативи питного водопостачання з 2005 року.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Виконком просить залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Заперечення обґрунтовані серед іншого тим, що станом на березень 2016 року у м. Миколаєві прийняті поточні видатки, зокрема щодо коштів, закладених на проведення дослідження і подальшого затвердження норм питного водопостачання. Департаментом житлово-комунального господарства отримано лист від ДП «Науково-дослідного конструкторсько-технологічного інституту міського господарства» із проектом відповідного договору. Департамент надіслав науково-дослідній організації всі необхідні вихідні дані для визначення науково-обгрунтованих нормативів питного водопостачання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що рішенням Виконкому від 26 червня 1998 року № 385 норма споживання питної води населення за відсутності приладу обліку (до цієї категорії осіб належить і позивач) встановлена у розмірі 9 м.куб. У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження норм споживання води відповідно до нормативно-правових актів. Листом від 8 грудня 2014 року № І-3912-1/л позивачу повідомлено, що вказане питання може вирішуватись після прийняття бюджету на 2015 рік. Таким чином, станом на 2015 рік Виконком з 1998 року не затверджував нормативи питного водопостачання для м. Миколаєва.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності тверджень позивача про те, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача порушені права ОСОБА_2 на отримання пільг та користування субсидією у визначеному законом розмірі, оскільки позивач не довів, що у разі перерахунку раніше затверджена норма споживання питної води в м. Миколаєві істотно зменшиться. Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що Виконком прийняв рішення від 13 листопада 2015 року № 1008 «Про затвердження поточних індивідуальних технологічних нормативів використання питної води МКП «Миколаївводоканал». Вказаним рішенням затверджено розроблені державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства», погоджені управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації та Миколаївським регіональним управлінням водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України, поточні індивідуальні технологічні нормативи використання питної води МКП «Миколаївводоканал». Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки після звернення позивача Виконком вчинив дії щодо розробки та затвердження названих норм.

Суд касаційної інстанції не погоджується з наведеними висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1107 відповідно до ст. 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» затверджено Порядок розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 1-4 Порядку цей Порядок визначає вимоги до розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання при нормальному функціонуванні систем питного водопостачання, при їх порушенні та при надзвичайних ситуаціях техногенного або природного характеру. Норматив (норма) питного водопостачання - розрахункова кількість питної води, яка необхідна для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб однієї людини протягом доби у конкретному населеному пункті, на окремому об'єкті або транспортному засобі.

Нормативи питного водопостачання використовуються для визначення обсягів постачання питної води у разі відсутності або тимчасової несправності засобів обліку споживання питної води.

Перегляд нормативів питного водопостачання здійснюється один раз на три роки, а у разі необхідності допускається їх достроковий перегляд.

Нормативи питного водопостачання у конкретному населеному пункті розробляються та науково обґрунтовуються згідно з Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення спеціалізованими науково-дослідними організаціями на замовлення місцевих адміністрацій або органів місцевого самоврядування та затверджуються ними після погодження з місцевими органами виконавчої влади з питань охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Методика визначення нормативів питного водопостачання населення розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням з центральними органами виконавчої влади з питань охорони здоров'я, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 27 вересня 2005 року № 148 затверджено Методику визначення нормативів питного водопостачання населення.

Згідно з приписами пунктів 1.1 - 1.4 Методики вона розроблена відповідно до Порядку розроблення та затвердження нормативів питного водопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1107. Методика призначена для визначення науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання населення (далі - нормативи водопостачання) у конкретних населених пунктах з метою встановлення необхідних обсягів постачання питної води, а також для планування господарської діяльності підприємств питного водопостачання.

Методика обов'язкова для застосування науково-дослідними організаціями, які будуть розробляти нормативи питного водопостачання для конкретних населених пунктів.

Нормативи водопостачання, визначені за даною методикою, використовуються також для розрахунку та встановлення норм споживання питної води населенням (далі - норми водоспоживання) в залежності від ступеня благоустрою житлових будинків.

У п.п. 7.1-7.3 Методики визначено, що розроблені нормативи питного водопостачання погоджуються та затверджуються згідно з пунктом 4 Порядку. Перегляд нормативів питного водопостачання здійснюється один раз на три роки, а в разі необхідності допускається їх достроковий перегляд. Затверджені нормативи питного водопостачання населення органи місцевого самоврядування можуть брати за основу при встановленні норм водоспоживання населенням.

Зважаючи на встановлені обставини справи та на викладені положення норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що за наявності відповідного правового регулювання та обов'язку відповідача як органу місцевого самоврядування замовити і затвердити нормативи питного водопостачання для м. Миколаєва, останнім вказаного обов'язку не виконано з 2005 року.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність будь-яких перешкод для своєчасного (у розумний строк) виконання відповідачем як суб'єктом владних повноважень його обов'язку відповідно до вимог Порядку та Методики, починаючи з 2005 року, судами попередніх інстанцій не установлено.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо затвердження норм споживання води та водовідведення відповідно до Методики визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 вересня 2005 року № 148.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: