ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2015р. м. Київ К/800/16876/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язати вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача грошове забезпечення за липень 2014 року та 1 - 6 серпня 2014 року в сумі 9 648,18грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік в сумі 2546,55грн., одноразову грошову допомогу в сумі 36 488,70грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18581,68грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р., позов задоволено. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошове забезпечення за період з липня 2014 року по 06 серпня 2014 року в розмірі та порядку, що передбачені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. № 499, стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік в розмірі та порядку, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995р. № 100, стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні у зв'язку із скороченням штатів у розмірі та порядку, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995р. № 100. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Міністерства внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходила службу в органах внутрішніх справ України з 30.05.2005р. по 06.08.2014р.

Наказом від 06.08.2014р. №1501о/с Міністерства внутрішніх справ України позивача звільнено з посади начальника відділу телерадіостудії Управління зв'язків з громадськістю Міністерства внутрішніх справ України у запас Збройних Сил згідно п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114 (через скорочення штатів).

02.09.2014р. позивач звернулась із заявою до Міністерства внутрішніх справ України про виплату їй заробітної плати за липень 2014 року, грошові кошти за невикористану відпустку у 2014 році та виплату одноразової допомоги при звільненні.

Листом від 01.10.2014р. №15/4-Х-445 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивача, що розрахунок за період з 23 травня 2014 року по 06 серпня 2014 року та інші належні виплати будуть проведенні після врегулювання організаційних питань .

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не проведено виплати позивачу належні їй суми грошового забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні, тому дані кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Колегія суддів частково погоджується із такими висновками судів, виходячи з наступного.

На підставі досліджених у справі доказів суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошового забезпечення за липень 2014 року та за період з 1 серпня 2014 року по 06 серпня 2014 року та правомірно стягнули з відповідача на користь позивача грошове забезпечення в розмірі та порядку, що передбачені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007р. № 499.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні, суди дійшли помилково висновку про те, що стягнення з відповідача на користь позивача вказаних виплат повинно здійснюватись в порядку та в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995р. № 100.

Судами попередніх інстанцій не враховано вимоги ст. 19 Закону України "Про міліцію", за змістом якої форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294. Відповідно до п. 1 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ № 499 (далі - Інструкція № 499).

Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, зокрема, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114, передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, питання щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні врегульовані нормами спеціального законодавства. При цьому структура, склад та розмір грошового забезпечення визначається також спеціальним нормативно-правовим актом, яким є Інструкція № 499.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995р. № 100.

Оскільки в мотивувальній та резолютивній частинах постанови суду першої інстанції зазначено посилання на постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995р. № 100, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а ухвала апеляційного суду - скасуванню.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального права, однак рішення судів підлягають зміні у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014р. змінити.

Абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції: "Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні".

Абзац четвертий резолютивної частини постанови виключити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014р. залишити без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015р. скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Рецебуринський Ю.Й.

Пасічник С.С.