Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВАСУ від 15.10.2015 року у справі №822/4808/13-а Постанова ВАСУ від 15.10.2015 року у справі №822/4...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/18695/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донець О.Є.

Логвиненка А.О.

при секретарі Слободян О.М.

за участю представника відповідача Падун Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Укрпродекспорт" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ПП "Укрпродекспорт" звернулося з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125110010/2013/010094/2 від 18.11.2013 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в митному оформленні №125110010/2013/00151 від 19.11.2013 року; зобов'язати провести митне оформлення імпорту товару за митною вартістю визначеною у вантажо-митній декларації №125110010/2013/960747.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів №125110010/2013/010094/2 від 18.11.2013 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови митниці в митному оформленні №125110010/2013/00151 від 19.11.2013 року. Зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення імпорту товару за митною вартістю визначеною у вантажо-митній декларації №125110010/2013/960747.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 липня 2013 року між приватним підприємством "Укрпродекспорт" (покупець) та компанією Ronald A. Chisholm Limited (продавець) укладено контракт №17/07 на купівлю молочних продуктів.

На виконання вищезазначеного контракту 14 листопада 2013 року ПП "Укрпродекспорт" подана ВМД №125110010/2013/960747, за ціною договору (контракту), на митне оформлення партії товару, а саме: жир молочний зневоднений.

18 листопада 2013 року митницею було винесене рішення №125110010/2013/010094/2 про коригування митної вартості товарів, в якій митний орган самостійно визначив митну вартість товару за другорядним методом її визначення та виставлено картку відмови в митному оформленні від 19.11.2013 року №125110010/2013/00151.

Рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку з тим, що на думку митниці подані із митною декларацією додаткові документи містили розбіжності. Витребувані митницею додаткові документи позивачем у повному обсязі не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди зокрема зазначили, що позивачем для митного оформлення товару були надані митному органу належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а надані документи не містять розбіжностей та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, тоді як митним органом не підтверджено, що додаткові документи, які ним були витребувані, є необхідними для визначення митної вартості задекларованих товарів.

Враховуючи, що висновок судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні, зроблений ними на підставі досліджених матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами при вирішенні спору в цій частині було правильно застосовано норми матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання провести митне оформлення імпорту товару за митною вартістю визначеною у вантажо-митній декларації суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в його рішенні від 17 грудня 2013 року №21-439а13 питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зобов'язуючи провести митне оформлення товару за митною вартістю визначеною у ВМД позивача, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином висновок суду попередніх інстанцій в цій частині не відповідає правильному застосуванню норм матеріального та процесуального права.

Наведене дає підстави для висновку про часткове скасування рішення судів попередніх інстанцій щодо задоволення вимоги про зобов'язання Київської митниці провести митне оформлення імпорту товару за митною вартістю визначеною у вантажо-митній декларації №125110010/2013/960747 з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. У іншій частині рішення судів підлягає залишенню без змін, оскільки прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 221, 223, 229, 230 КАС України,

постановила:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року скасувати в частині зобов'язання Київської митниці провести митне оформлення імпорту товару за митною вартістю визначеною у вантажо-митній декларації №125110010/2013/960747. Відмовити в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст