ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/26489/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: представника відповідача - Тужикова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, про стягнення одноразової грошової допомоги, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), третя особа: Київський міський військовий комісаріат про стягнення одноразової грошової допомоги.

Зазначав, що відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі постанова № 499, Порядок відповідно).

Посилаючись на протиправну відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, просив стягнути з МО України одноразову грошову допомогу в розмірі 54 місячних грошових забезпечень, а саме 192 969 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року позивачу поновлено строк звернення до суду.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України і наказом Міністра оборони України від 1 листопада 1995 року № 01762 звільнений з військової служби у запас з посади начальника відділу планування розвитку військово-Морських Сил Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ за станом здоров'я.

11 вересня 2007 року позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з причин отримання травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

21 лютого 2011 року ОСОБА_5. встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 21 лютого 2011 року № 140139 (травма та її наслідки пов'язані з виконанням обов'язків військової служби).

В листопаді 2014 року позивач звернувся до МО України із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 24 листопада 2014 року № 8467 ОСОБА_5 повідомлено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, виходячи з того, що відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, що діяла до 1 січня 2007 року) було передбачено державне обов'язкове особисте страхування, зокрема, на випадок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів).

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності з посиланням на те, що на день його звільнення діяла стаття 16 Закону № 2011-ХІІ, яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобовязаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «б» пункту 6 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, встановлено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 54 місячного грошового забезпечення.

У пункті 2 Порядку також зазначено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги.

Проаналізувавши положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанов №№ 488, 499, колегія суддів дійшла висновку про те, що «обов'язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Тому у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21- 563а14) і колегія суддів бере її до уваги.

Твердження представника відповідача про те, що МО України не приймало рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, колегією суддів не береться до уваги, оскільки заяву про таку виплату від 20 листопада 2014 року позивач адресував саме до МО України через Київський міський військовий комісаріат. Крім того, відповідно до частини шостої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обов'язок щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги покладено на МО України, представник якого і заперечував право позивача на її отримання. Тобто фактично йдеться про відмову у нарахуванні допомоги.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 2 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерство оборони України щодо відмови ОСОБА_5 у виплаті одноразової грошової допомоги при встановленні ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», з урахуванням статей 9, 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, як інваліду ІІ групи, з урахуванням раніше виплаченої суми при встановленні ІІІ групи інвалідності.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов