ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року К/9991/66733/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року по справі № 2а-5132/10/1670

за позовом ОСОБА_4

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в

Полтавській області (далі - ТУ ДСА України в Полтавській області)

третя особа Управління Державного казначейства України в Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ТУ ДСА України в Полтавській області, третя особа Управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату за період з 3 грудня 2007 року по 1 жовтня 2010 року заробітної плати відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про статус суддів», виходячи з посадового окладу, встановленого у додатку 6 до Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова КМУ №865) у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, яка встановлена законами України на відповідні періоди, без обмежень, встановлених пунктом 4-1 Постанови КМУ № 865, з урахуванням раніше проведених виплат та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату за період з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Полтавській області щодо не нарахування позивачу заробітної плати з 3 грудня 2007 року по 1 жовтня 2010 року згідно вимог частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів» та щомісячної надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року згідно частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів».

Зобов'язано ТУ ДСА в Полтавській області здійснити перерахунок з 3 грудня 2007 року по 1 жовтня 2010 року та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату згідно вимог частини 1 статті 44 Закону України «Про статус суддів», виходячи з посадового окладу, встановленого у додатку 6 до Постанови КМУ № 865 у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат у відповідності до розмірів мінімальної заробітної плати, визначених законами України на відповідні періоди, без обмежень, встановлених пунктом 41 Постанови КМУ № 865.

Зобов'язано ТУ ДСА України в Полтавській області здійснити перерахунок з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року та виплатити позивачу щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 призначена на посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області згідно Указу Президента України від 2 лютого 2002 року №96/2002, обрана безстроково на посаду судді цього ж суду згідно постанови Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 878-V.

Рішенням кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 27 червня 2008 року позивачу присвоєно третій кваліфікаційний клас. Наказом Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2007 року № 3 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.

ОСОБА_4 не погоджуючись із розмірами нарахованої і виплаченої їй відповідачем заробітної плати з 3 грудня 2007 року по 1 жовтня 2010 року та щомісячної надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року звернулась до суду про зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області здійснити відповідний перерахунок.

Так, відповідно до статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (в редакції, що діяла станом на 1 січня 2006 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя, та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

Постановою КМУ № 865, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» (далі - Постанова КМУ № 1243) встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з Постановою КМУ № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 Постанову КМУ № 865 доповнено пунктом 4-1, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови КМУ № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 Постанови КМУ № 865 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними Постанову КМУ № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 Постанови КМУ від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 Постанови КМУ № 865.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

Відповідно до положень частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За правилами частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, а також для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи викладене, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року була обов'язковою з 3 грудня 2007 року (дати набрання нею законної сили) до 1 січня 2012 року (дати втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну Міністрів України), а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - з 19 серпня 2009 року (дати набрання нею законної сили) до 13 квітня 2011 року, дати її скасування постановою Вищого адміністративного суду України.

Проте, постанова Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки нею визнано протиправним та скасовано лише пункт 4-1 Постанови КМУ № 865, відповідно до положень якого розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Між тим аналогічні обмеження були передбачені також Постановою КМУ № 1243, якою встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з Постановою КМУ № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться. Положення зазначеної постанови стали преамбулою Постанови КМУ № 865.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року Постанова КМУ № 1243 незаконною та нечинною не визнавалась, а тому підлягала виконанню.

Пункт 4-1 Постанови КМУ № 865, Постанова КМУ № 1243 та пункт 4 Постанови КМУ № 1310 були визнані незаконними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (набрала законної сили 19 серпня 2009 року). Обов'язковому виконанню підлягає рішення суду, резолютивна частина якого ухвалена відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади відповідно до положень частини 11 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний у резолютивній частині постанови вирішити питання не тільки про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, але й обов'язково зазначити у резолютивній частині постанови про визнання нормативно-правового акта нечинним. Тобто нормативно-правовий акт у відповідності до положень статті 171 КАС України втрачає чинність лише при умові зазначення про це у резолютивній частині рішення суду.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року суд визнав незаконними відповідні постанови Кабінету Міністрів України, однак рішення про визнання їх нечинними судом не ухвалювалось.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову у випадку, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Додаткова постанова у зазначеній справі судом не приймалась.

Наведене свідчить, що зазначені положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались і підлягали виконанню.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Статтею 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, у тому числі і суддів, повинен виходити з обсягів витрат на оплату праці, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Встановивши сталу величину посадових окладів суддів, Кабінет Міністрів України регулював розмір заробітної плати суддів у спірний період за рахунок розміру премій та інших доплат у межах визначених Державним бюджетом України обсягів.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про перерахунок заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про перерахунок надбавки за вислугу років, то суд касаційної інстанції не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції щодо відмови в цій частині позову, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинної на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до Постанови КМУ № 865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку надбавки за вислугу років ОСОБА_4 з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17 червня 2014 року по справі № 21-91а14 та у постанові від 13 січня 2015 року по справі № 21-582а14.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нездійснення з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року виплат щомісячної надбавки за вислугу років відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» та зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити перерахунок з 22 травня 2008 року по 1 жовтня 2010 року та виплатити щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та в цій частині залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.