ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/53033/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Мукореза О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року

у справі № 818/820/15

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - позивач, ДПІ у м. Сумах)

до публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» (далі - відповідач, ПАТ «Сумський авторемонтний завод»)

про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Сумах звернулась у березні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ПАТ «Сумський авторемонтний завод», у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих відповідача та готівки, що належить відповідачу, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у загальному розмірі 545 022,18 гривні.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є правомірними.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.04.2015 року протоколом річних загальних зборів ПАТ «Сумський авторемонтний завод» прийнято рішення щодо ліквідації (припинення) діяльності підприємства, встановлено строк подачі вимог кредиторів до 16.06.2015 року.

Про прийняте рішення відповідачем в офіційному друкованому виданні «Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 315 (10) 2015 рік, розміщено відповідне повідомлення.

Як вбачається із розрахунку суми податкового боргу, витягів з картки особового рахунку відповідача та розрахунків пені, відповідачем не було сплачено у повному обсязі узгоджені податкові зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, у зв'язку з чим станом на день розгляду справи податковий борг відповідача по орендній платі у загальному розмірі становив 545 022,18 гривні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про їх обґрунтованість та підтвердження матеріалами справи. Крім того, судами було зазначено, що Податковим кодексом України (далі - ПК України) встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні ПК України. Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти на рахунку платника відсутні, контролюючий орган звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Таким чином, суди дійшли висновку, що процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме статтями 95-99 ПК України.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 97 ПК України встановлено порядок погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

У цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 97.2 ст. 97 ПК України, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Загальні підстави, порядок ліквідації юридичної особи та порядок задоволення вимог кредиторів визначений нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також результати їх розгляду.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, крім випадків, встановлених законом.

Виплата грошових коштів кредиторам юридичної особи, що ліквідується, проводиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким проводяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ЦК України, у раз ліквідації платоспроможної юридичної особи, у третю чергу, зокрема, задовольняються вимоги кредиторів щодо податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно із частинами 4,5 цієї статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду із позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволенні через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або у разі ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач не звертався до ліквідаційної комісії про визнання кредиторських вимог в розмірі податкових зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб у загальному розмірі 545 022,18 гривні та не оскаржив відмову ліквідаційної комісії до суду, тоді як саме рішення суду про визнання кредиторських вимог є підставою для включення їх до ліквідаційної маси підприємства з подальшим погашенням в порядку черговості, встановленої законом.

Норми ст. 97 ПК України є спеціальними нормами, які встановлюють особливості погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.

Стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 112 ЦК України, що в свою чергу порушує приписи ст. 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального прав, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумський авторемонтний завод» - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року у справі № 818/820/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько