ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. К/800/37699/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року по справі № 814/3919/14

за позовом ОСОБА_4

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА в Миколаївській області),

Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України),

Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області (далі - ГУ ДКС України у Миколаївській області)

третя особа Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТУ ДСА в Миколаївській області, ДСА України, ГУ ДКС України у Миколаївській області, третя особа Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області про стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 30452,85 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Миколаївській області щодо утримання податку на нараховану вихідну допомогу ОСОБА_4 на суму 30452,85 грн.

Стягнуто з місцевого бюджету міста Нова Одеса Новодеського району Миколаївської області на користь ОСОБА_4 протиправно утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 30452,85 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що оскільки вихідна допомога судді, який пішов у відставку, має разовий характер і відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з позивача прибуткового податку є неправомірним і суперечить положенням законодавства.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, враховуючи наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 11 червня 2009 року № 1515-VI «Про звільнення суддів» ОСОБА_4 звільнено з посади судді Новоодеського районного суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

При виході у відставку ОСОБА_4 було нараховано вихідну допомогу в розмірі 203019 грн. Вихідна допомога виплачена у 2009 року у сумі 172566,18 грн., з якої утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 30452,85 грн.

На час ухвалення Постанови Верховної Ради України від 11 червня 2009 року № 1515-VI «Про звільнення суддів», якою ОСОБА_4 було звільнено з посади судді Новоодеського районного суду Миколаївської області, діяла стаття 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2862-ХІІ).

Ця норма згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» була чинною до 1 січня 2011 року.

Правило частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, за яким було передбачено виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, було встановлено Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів».

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включалися доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику податків відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. До винятків зі складу зазначеного оподатковуваного доходу, встановлених пунктом 4.3 зазначеної статті цього Закону, суми отриманої суддею вихідної допомоги на підставі частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ не включалися.

Таким чином, положення статтей 3, 4 Закону № 889-IV прийняті пізніше порівняно з положеннями частини третьої статті 43 Закону № 2862-ХІІ, і за загальним правилом дії норм права у часі саме вони підлягали пріоритетному застосуванню до оподаткування вихідної допомоги, виплаченої позивачу у зв'язку з його виходом у відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Пунктом 22.2 статті 22 Закону № 889-IV передбачено, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, які містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Таким чином, положення статей 3, 4 Закону № 889-IV є спеціальними у застосуванні до спірних правовідносин порівняно з частиною третьою статті 43 Закону № 2862-ХІІ, оскільки на час їх виникнення саме Законом № 889-IV визначалися правила оподаткування будь-яких доходів фізичних осіб, в тому числі і суддів.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 3 липня 2012 року (№ 21-162а12), від 8 жовтня 2013 року (№ 21-311а13), від 19 січня 2016 року (№ 21-5300а15) та від 9 лютого 2016 року № 805/3578/13-а.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області, третя особа Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області про стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 30452,85 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.